Постанова
Іменем України
16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 350/511/17
провадження № 61-15194св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Сваричівська сільська рада Рожнятівського району Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2017 року у складі судді Пулика М. В. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів:
Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, третя особа - Сваричівська сільська рада Рожнятівського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод
у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що її мати ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_1, матері належав житловий будинок та господарські споруди за вказаною адресою, також вона користувалась земельною ділянкою 0,7 га - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та 0,14 га - для ведення особистого сільського господарства, про що свідчать витяги з погосподарських книг.
Зазначала, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті матері ОСОБА_4, вона отримала у власність спадкове майно: житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також посилається на рішення Сваричівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 17 грудня 1993 року, яким її бабі ОСОБА_5 було передано у приватну власність вказані земельні ділянки розміром - 25 га, якими користувалася і її мати.
Зазначала, що згідно з рішенням Сваричівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 15 січня 2016 року
№ 43-3/2016 року їй надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,07 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а рішенням
від 07 квітня 2016 року № 58-4/2016 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,14 га - для ведення особистого селянського господарства.
Для виготовлення проекту землеустрою та технічної документації вона звернулася у проектну організацію. Однак, коли вона разом із спеціалістами вийшли на земельну ділянку для проведення обмірів, відповідачі їм чинили перешкоди. У зв`язку з такими противоправними діями відповідачів, працівники проектного бюро були змушені припинити проводити обміри, щоб зберегти обладнання від ймовірних пошкоджень з боку відповідачів.
Вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чинять їй перешкоди
у користуванні земельними ділянками та здійсненні їх приватизації.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у користуванні земельними ділянками, що знаходяться по АДРЕСА_1 та у виготовленні проектною організацією обмірів вказаних земельних ділянок для виготовлення технічної документації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рожнятівського районного суду від 20 листопада 2017 року
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 не була присутня на спірній земельній ділянці в день, коли мали проводитися обміри, а позивачем також не надано належних доказів чинення перешкод у проведенні таких обмірів з боку ОСОБА_3, тому позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Рожнятівського районного суду від 20 листопада 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі належних доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили фактичні обставини справи та дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог.
Вважає, що оскільки спірними земельними ділянками користувалися ще її мати та баба, тому і вона має право користуватись вказаними земельними ділянками, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чинять їй перешкоди
у користуванні цими земельними ділянками та у здійсненні їх приватизації.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 06 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.