Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 646/8650/17
провадження № 61-8241св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Коллект",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Коллект" (далі - ТОВ "Кей-Коллект"), про визнання поруки припиненою.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 11 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11038479000, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 85 000,00 доларів США, зі сплатою 11,3 процентів річних за користування кредитними коштами, на строк до 11 вересня 2016 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 11 вересня 2006 року між ним та АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", укладено договір поруки № 41144, за умовами якого він поручився перед АКІБ "УкрСиббанк" за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 11 вересня 2006 року в повному обсязі.
21 вересня 2009 року ПАТ "УкрСиббанк" направило йому вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, а отже змінило строк виконання основного зобов`язання.
Посилаючись на те, що ПАТ "УкрСиббанк" після зміни строку виконання зобов`язання у визначений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шестимісячний строк, не звернулося до нього, як поручителя, з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив визнати поруку припиненою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненою поруку, що виникла на підставі договору поруки
від 11 вересня 2006 року № 41144, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк".
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договором поруки не встановлений строк його дії. Урахувавши, що внаслідок неналежного виконання позичальником умов договору у позичальника виникла заборгованість,
21 вересня 2009 року АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", направило поручителю вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором станом на 21 квітня 2009 року у розмірі 2 620,83 доларів США протягом тридцяти днів з дня направлення зазначеного повідомлення, суд дійшов висновку, що відповідач мав право на звернення до суду з позовом до поручителя протягом шести місяців з моменту зміни строку виконання основного зобов`язання. Оскільки банк не звернувся з позовом до поручителя у межах шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, суд дійшов до висновку, що порука ОСОБА_1 за забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором припинилася.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на зміст вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до поручителя від 21 вересня 2009 року № 2, відповідно до якої банк вказував на необхідність погашення поточної простроченої заборгованості, а не дострокове повернення усієї суми кредиту. З огляду на наведене, відсутні підстави вважати, що банк зазначеною вимогою змінив строк виконання основного зобов`язання. Оскільки вимогою від 21 квітня 2009 року ПАТ "УкрСиббанк" не змінювало строки виконання основного зобов`язання за кредитним договором, у нього не виникло обов`язку звернутись до поручителя у встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про припинення поруки.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду
від 28 березня 2019 року та залишити в силі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд не урахував, що відповідно до пункту 1.2.2. кредитного договору від 11 вересня 2006 року направлення банком вимоги на підставі розділу 11 кредитного договору, є зміною строку виконання зобов`язання з повернення кредиту. Суд не надав належної правової оцінки вимозі банку від 21 квітня 2009 року, зокрема не звернув увагу на відсутність у ній вказівки про необхідність погашення лише простроченої заборгованості, та наявності вимоги банку про виконання основного зобов`язання за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги з посиланням на статтю 35 Закону України "Про іпотеку".
Апеляційний суд необґрунтовано не застосував до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах
від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14, від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14, від 08 жовтня 2014 року у справі № 6-128цс14, від 20 квітня
2016 року у справі № 6-2662цс15, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2875цс15, та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.
Вказував на допущені апеляційним порушення норм процесуального права, зокрема суд перервав його виступ у судових дебатах, чим позбавив його можливості повністю викласти свою позицію по суті вирішення спору.
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Кей-Коллект", правонаступника ПАТ "УкрСиббанк", у якому воно зазначило, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, ухвалив законне та обгрунтоване судове рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив ТОВ "Кей-Колект" на касаційну скаргу, у якій позивач просив скасувати оскаржуване ним рішення суду апеляційної інстанції, з підстав викладених у касаційній скарзі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, відзиву та відповіді на відзив, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
11 вересня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11038479000, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 85 000,00 доларів США, зі сплатою 11,3 процентів річних за користування кредитними коштами, на строк до 11 вересня 2016 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 11 вересня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 41144, за умовами якого він поручився перед АКІБ "УкрСиббанк" за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 11 вересня 2006 року в повному обсязі.
Пунктом 3.2 договору поруки передбачено, що порука припиняється з припиненням усіх зобов`язань позичальника за кредитним договором.
21 квітня 2009 року АКІБ "УкрСиббанк" надіслало поручителю ОСОБА_1 повідомлення-вимогу № 2 в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", у якій вимагало повернути прострочену станом на 21 квітня 2009 року заборгованість за договором про надання споживчого кредиту, у розмірі 2 620,83 доларів США. З урахуванням наведеного та відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" банк повідомляв про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 днів з дня направлення вказаного повідомлення, та попередив, що у випадку непогашення у встановлений строк заборгованості по кредиту у повному обсязі, банк буде ініціювати звернення стягнення на майно, передане в іпотеку за договором застави (іпотеки) нерухомого майна від 07 вересня 2006 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1
12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого банк передав у власність товариству за оплату право вимоги до боржників за кредитними договорами.
Пунктом 1.4 договору факторингу від 12 грудня 2011 року передбачено, що одночасно з відступленням права вимоги до фактора переходять всі права клієнта за усіма договорами забезпечення.
Відповідно до витягу з переліку боржників, який є додатком № 1 до договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1, боржником за договором про надання споживчого кредиту від 11 вересня 2006 року № 11038479000 є
ОСОБА_2 , а поручителем за договором поруки від 11 вересня 2006 року
№ 41444 - ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).