Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 761/20214/14-ц
провадження № 61-7723св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., | Олійник А. С., Усика Г. І., |
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2016 року у складі судді Гуменюк А. І. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Немировської О. В., Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк" або Банк) у липні 2014 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (далі - ВАТ "Родовід Банк"), правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77.1/АА-01013.08.2, згідно з умовами якого Банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 26 614,41 дол. США, з процентною ставкою 13,5 % річних, на строк до 12 червня 2015 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 12 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Відповідно до умов договору поруки поручитель зобов`язувалась солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені між Банком та позичальником до закінчення строку його дії.
Позивач також вказував, що ним виконано свої зобов`язання за кредитним договором та надано позичальнику кредитні кошти у сумі 26 614,41 дол. США. Проте позичальник та поручитель свої зобов`язання за кредитним договором та за договором поруки не виконують, заборгованості не погашають, внаслідок чого станом на 27 січня 2014 року загальна сума простроченої заборгованості за кредитом становить 17 618,75 дол. США, що еквівалентно 140 826,67 грн; пеня за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості становить 3 724 793,45 грн; три проценти річних від суми простроченої кредитної заборгованості становлять 19 122,64 грн.
У зв`язку з зазначеним Банк просив суд ухвалити рішення, яким стягнути вказану суму на його користь солідарно із відповідачів, а також присудити на його користь сплачений судовий збір.
У грудні 2014 року ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов до ПАТ "Родовід Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1, про визнання договору поруки припиненим.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що 12 червня 2008 року між нею та Банком укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язувалась солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, а також усіх додаткових угод до нього. Вказувала, що на момент укладення договору поруки мала стосунки із позичальником ОСОБА_1, які у вересні 2008 року припинила, і у неї не було жодної інформації щодо виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, а також укладення між ним та Банком додаткових угод до договору. Зауважила, що Банк їй, як поручителю, жодних повідомлень не направляв. Вважала, що договір поруки має бути припиненим з підстав, визначених частинами першою, четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки Банк тричі, без її згоди, як поручителя, змінював розмір процентів за користування кредитом, внаслідок чого значно збільшився обсяг її відповідальності. Крім цього, рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2010 року у справі № 2-820/2010, яке набрало законної сили 12 листопада 2010 року, за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Родовід Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановлено, що ОСОБА_1 не сплачував кредит з травня 2009 року, а отже, допустив невиконання зобов`язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього. Зазначила, що у грудні 2009 року Банк направив ОСОБА_1 листа з вимогою про дострокове розірвання договору та дострокове повернення кредитних коштів. Вимогу ОСОБА_1 одержав 09 грудня 2009 року, однак жодних дій протягом 30 днів не вчинив. У зв`язку з цим Банк скористався своїм правом звернути стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису. Зазначила, що дані обставини встановлені у рішенні суду і підтверджують, що договір поруки є припиненим. Також зазначила, що заявлена Банком вимога про дострокове розірвання кредитного договору та дострокове повернення коштів, яку позичальник одержав 09 грудня 2009 року, свідчить про те, що строк виконання основного зобов`язання настав у грудні 2009 року, і договір поруки є також припиненим, оскільки Банк не пред`явив до поручителя вимогу протягом шести місяців.
У зв`язку з зазначеним ОСОБА_2 просила суд ухвалити рішення, яким визнати договір поруки від 12 червня 2008 року, укладений між нею та Банком, припиненим.
ОСОБА_1 у грудні 2014 року пред`явив зустрічний позов до ПАТ "Родовід Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про захист прав споживача та визнання частини кредитного договору недійсним.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 12 червня 2008 року між ним та Банком укладений кредитний договір № 77.1/АА-01013.08.2, за яким Банк надав йому кредитні кошти в розмірі 26 614,41 дол. США, з процентною ставкою 13,5 % річних, строком до 12 червня 2015 року. Згідно з пунктом 3.6 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів позичальник зобов`язувався сплачувати Банку пеню за кожний день прострочення в розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості, що становить 584 % річних. Зазначив, що станом на час укладення кредитного договору розмір пені у сорок три рази перевищував розмір процентів за кредитом. Розмір процентної ставки за кредитом був змінений відповідно до укладених між ним та Банком додаткових угод від 17 жовтня 2008 року на 16,0 %, а за додатковою угодою від 25 лютого 2009 року змінився на 14,5 %. Вважав, що укладення кредитного договору та додаткових угод до нього відбулось з порушенням положень Закону України "Про захист прав споживача", оскільки нарахована Банком пеня відповідно до пункту 3.6 кредитного договору перевищує суму боргу за кредитом більше ніж у двадцять шість разів. Пункт 3.6 кредитного договору порушує його права як споживача, оскільки ним порушується принцип рівності сторін договору.
У зв`язку з зазначеним ОСОБА_1 на підставі статей 203, 215 ЦК України просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним пункт 3.6 кредитного договору від 12 червня 2008 року № 77.1/АА-01013.08.2, укладеного між ним та Банком, з моменту укладення кредитного договору.
Позивачем у березні 2015 року подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути солідарно із відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 17 618,75 дол. США (сума простроченої заборгованості за кредитом) та 15 616 791,62 грн (за пенею та трьома відсотками річних), а також судові витрати у справі.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2016 року у задоволенні позову ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним правочином відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Родовід Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання окремої частини кредитного правочину недійсною задоволено. Визнано недійсним пункт 3.6 кредитного договору від 12 червня 2008 року № 77.1/АА-01013.08.2, укладеного між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1, з моменту укладення договору. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ "Родовід Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1, про визнання поруки припиненою задоволено. Визнано припиненим зобов`язання поруки між ОСОБА_2 та ПАТ "Родовід Банк" за договором поруки від 12 червня 2008 року, укладеним між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_2 Стягнуто з ПАТ "Родовід Банк" на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у розмірі 243,60 грн. Стягнуто з ПАТ "Родовід Банк" на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у розмірі 243,60 грн. Стягнуто із ПАТ "Родовід Банк" на користь держави судовий збір у розмірі 615,20 грн.
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог та задовольняючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що судовим рішенням була встановлена обставина направлення Банком 24 листопада 2009 року позичальнику листа з вимогою про дострокове розірвання договірних відносин, дострокового повернення суми кредитних коштів, сплати процентів та пені, а також попередження про стягнення заборгованості в порядку, передбаченому договором застави у випадку невиконання вимоги. Позичальник отримав лист-претензію 09 грудня 2009 року, яку мав виконати протягом 30 днів. Вказане свідчить про те, що строк виконання основного зобов`язання настав у 2010 році, проте позивач у встановлені законом строки не пред`явив до відповідачів позов. У зв`язку з цим зобов`язання відповідачів припинились. Також в якості підстав припинення поруки судом вказано і на збільшення обсягу відповідальності поручителя без наявності його згоди.
Задовольняючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 3.6 кредитного договору порушує права позичальника, як споживача, оскільки умови цього пункту в договорі порушують принцип рівності сторін договору (пункт 4 частини першої статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів"), відповідно є несправедливими, у зв`язку з чим вказана частина правочину підлягає визнанню її недійсною.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" відхилено, рішення суду першої інстанції - залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову, оскільки позов до позичальника ОСОБА_1 пред`явлений з порушенням позовної давності, що є підставою для відмови у їх задоволенні. Хоча суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення не вказав на ці підстави, проте зазначене не призвело до неправильного вирішення справи по суті, тому колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині. Позовні вимоги про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання задоволенню не підлягають, оскільки вказана заборгованість була нарахована в порядку пункту 3.6 кредитного договору, який визнаний судом недійсним в рамках розгляду вимог зустрічного позову ОСОБА_1 .
Також вимоги до поручителя пред`явлені позивачем безпідставно внаслідок припинення дії поруки, підстави припинення мали місце 17 жовтня 2008 року внаслідок збільшення відповідальності поручителя без його згоди. Отже, обставини, які відбувались в подальшому, вже не впливали на характер правовідносин, що виникли між сторонами у справі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення поруки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України та задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, висновків суду першої інстанції не спростовують. Апеляційна скарга переважно мотивована неповним з`ясуванням судом обставин справи у зв`язку з відсутністю доказів, що є обов`язком сторін у справі, зокрема позивача, а повноваження суду стосуються оцінки наданих сторонами доказів. Рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
ПАТ "Родовід Банк" у листопаді 2017 року звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким первісний позов ПАТ "Родовід Банк" задовольнити, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на обставини у справі, умови кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1, умови договору поруки, укладеного між Банком та ОСОБА_2, норми ЦК України щодо виконання зобов`язань та позовної давності, на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 18 червня 2014 року у провадженні № 6-61цс14 (згідно з якою за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України)), зазначає, що Банк виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання кредитних коштів згідно з умовами кредитного договору, позивач надав всі необхідні докази законності та обґрунтованості позову, сторони встановили кінцевий строк повного погашення кредиту до 12 червня 2015 року, строк дії договору - до моменту виконання позичальником в повному обсязі взятих на себе зобов`язань, строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виканню в строк до 12 червня 2015 року.
Графік щомісячних платежів, як додаток до кредитного договору, дійсний лише у разі своєчасного виконання грошових зобов`язань позичальника за кредитним договором. Зобов`язання з повного погашення кредиту у строк до 12 червня 2015 року включно встановлено як основне, оскільки позичальнику надано право погашати кредит і поза графіком. Детальний розпис сукупної вартості кредиту (графік платежів), який визначав строки сплати чергових платежів місцями, перестав бути складовою частиною кредитного договору з моменту виникнення простроченої заборгованості.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до Банку заявник зазначає, що вони підписали кредитний договір з власної волі та за власним бажанням, визначивши та погодивши всі умови кредитного договору, своїм підписом сторони засвідчили згоду на його належне виконання, включаючи і штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання умов договору. Не виконуючи умови кредитного договору, ОСОБА_1 усвідомлював настання відповідних штрафних санкцій, які будуть задіяні у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань, але навмисно порушив умови кредитного договору. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 заявник зазначає, що суди не надали належну оцінку умовам договору поруки у взаємозв`язку з умовами кредитного договору, згідно з якими поручитель зобов`язалась солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені між Банком та позичальником до закінчення строку його дії, при цьому умови кредитного договору не були виконані належним чином. Умова дії договору поруки до повного виконання основного зобов`язання відповідає судовій практиці. Строк поруки належить до преклюзивних строків, не є строком для захисту порушеного права, це строк існування самого зобов`язання поруки.
Окрім цього, ПАТ "Родовід Банк" наводить обставини, які істотно ускладнювали подання ним позову про дострокове повернення кредиту.
У квітні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк", у якому вона просить оскаржувані судові рішення, які є законними та обґрунтованими, залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів.
У квітні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк", у якому він просить оскаржувані судові рішення, які є законними та обґрунтованими, залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" призначено судді-доповідачу Закропивному О. В.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену касаційну скаргу передано Верховному Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 лютого 2018 року касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" призначено судді-доповідачу Курило В. П.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2018 року (з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року та ухвали Верховного Суду від 16 лютого 2018 року про надання строку для усунення недоліків) задоволено клопотання ПАТ "Родовід Банк" та поновлено строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2016 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року, відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою, витребувано матеріали справи № 761/20214/14-ц із суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2018 року матеріли справи № 761/20214/14-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1039/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року № 3 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 14 квітня 2020 року касаційну скаргу та матеріали справи призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частинидругої статті 324 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги)підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 335 ЦПК України(у редакції станом на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 337 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 12 червня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77.1/АА-01013.08.2, за яким Банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 26 614,41 дол. США, терміном по 12 червня 2015 року включно, зі сплатою процентів в розмірі 13,50 % річних.
17 жовтня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодили збільшити процентну ставку за кредитним договором до розміру 16,0 % річних та виклали у новій редакції розділ 7 "Особливі умови" кредитного договору.
25 лютого 2009 року між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодили встановити процентну ставку за кредитним договором у розмірі 14,5 % річних та виклали у новій редакції розділ 7 "Особливі умови" кредитного договору.
Внаслідок укладення додаткових угод до кредитного договору розмір процентної ставки був змінений з 13,5 % до 16,0 % і з 16,0 % до 14,5 %. У підсумку розмір процентної ставки за кредитним договором становить 14,5 % замість 13,5 %, які були на момент укладення кредитного договору і договору поруки.
Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору позичальник зобов`язувався погашати заборгованість за кредитом та нарахованими процентами щомісяця до 10-го числа кожного календарного місяця, шляхом внесення готівки чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок Банку № НОМЕР_1 у сумі 316,84 дол. США.
Згідно з пунктом 3.6 кредитного договору за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів позичальник зобов`язувався сплачувати Банку за кожний день прострочення пеню в розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості.
За уточненим розрахунком заборгованості станом на 02 березня 2015 року, наданим представником позивача, загальна сума простроченої заборгованості за кредитом складає 17 618,75 дол. США, заборгованість за пенею становить 15 537 017,07 грн, заборгованість за трьома відсотками річних від суми простроченої заборгованості становить 79 774,55 грн.
Пеня за порушення строків повернення кредиту та процентів у зазначеному розрахунку, що становить 15 537 017,07 грн, розрахована відповідно до пункту 3.6 кредитного договору.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 12 червня 2008 року № 77.1/АА-01013.08.2 між Банком та ОСОБА_2 12 червня 2008 року укладений договір поруки.
На дату укладення договору поруки процентна ставка за кредитним договором становила 13,5 % річних.
У пункті 5.5 договору поруки сторони визначили, що зміни цього договору відбуваються у порядку укладення додаткових угод.
Згідно з пунктом 4.3 договору поруки цей договір припиняється припиненням дії кредитного договору, а також у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області у справі № 2-820/2010 від 28 вересня 2010 року, яке набрало законної сили 12 листопада 2010 року, за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Родовід Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановлено, що позичальник ОСОБА_1 з травня 2009 року не сплачував грошові кошти в погашення заборгованості за кредитним договором від 12 червня 2008 року № 77.1/АА-01013.08.2 та додатковою угодою до нього від 17 жовтня 2008 року. Банк направив позичальнику лист-претензію від 24 листопада 2009 року № 10.4-11-б.23416 з повідомленням про існування простроченої заборгованості за кредитним договором від 12 червня 2008 року в сумі 4 849,29 дол. США та вимогою про дострокове розірвання договірних відносин, дострокове повернення суми кредитних коштів, сплату процентів та пені, а також попередження про стягнення заборгованості в порядку, передбаченому договором застави у випадку невиконання вимоги. Позичальник отримав лист-претензію 09 грудня 2009 року, яку мав виконати протягом 30 днів.
Під час розгляду справи відповідачами зроблені заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності. Вказані заяви мотивовані тим, що останній платіж був вчинений позичальником у травні 2009 року, що Банком був змінений строк виконання основного зобов`язання на 09 січня 2010 року, а позов пред`явлений до суду лише 07 липня 2014 року. Ці обставини встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, та підтверджуються матеріалами справи.