Постанова
Іменем України
16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 596/1922/18
провадження № 61-5840св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі:Гусятинська районна державна адміністрація Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Хоми М. В., Щавурської Н. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, в якому просив:
- скасувати рішення комісії щодо розгляду конфліктних ситуацій про відмову у призначенні субсидії;
- зобов?язати Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області призначити та нарахувати йому житлові субсидії з розрахунку 30 % від соціальної норми житла на одну особу;
- стягнути з місцевого бюджету в особі Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області на його користь 1 млн грн на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову посилався на те, що 09 жовтня 2018 року він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області з проханням призначити йому субсидію на опалювальний сезон, надав всі необхідні для призначення субсидії документи.
У призначення субсидії йому було відмовлено з посиланням на пункт 9 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 № 848 року зі змінами.
Вказував, що він без відома дочки і сина був змушений внести їх персональні дані в декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням субсидії, чим порушив їх конституційні права і через це в них склались неприязні відносини.
Зазначав, що неправомірними діями відповідачів, які відмовили йому у призначенні субсидії, йому було завдано моральну шкоду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Гусятинського районного суду від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про скасування рішення комісії щодо розгляду конфліктних ситуацій про відмову в призначенні субсидії та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 22 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2020 року визнано неподаною та повернуто.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник не усунув недоліки, визначені ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, судовий збір не сплатив, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норма матеріального права та порушення апеляційним судом норм процесуального права, заявник просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно визнав неподаною та повернув його апеляційну скаргу з підстав несплати судового збору. Заявник зазначає, що є звільненим від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір". Вказує, що справа вже була розглянута по суті, і, при зверненні до суду з позовом, судовий збір ним не сплачувався.
Предметом його позову є лише майнова вимога про стягнення моральної шкоди.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 596/1922/18 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
13 квітня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про скасування рішення, зобов?язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2020 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про скасування рішення комісії щодо розгляду конфліктних ситуацій про відмову у призначенні субсидії та зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації призначити та нарахувати йому житлові субсидії з розрахунку соціальних норм житлової площі на одну особу та додатково 30% від соціальної норми житла на одну особу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недолікив, а саме - для сплати судового збору або подання доказів звільнення від сплати судового збору.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду заявник подав заяви про усунення недоліків від 02 березня 2020 року та від 20 березня 2020 року, в яких зазначав, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2020 року визнано неподаною та повернуто.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.