Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 361/7540/17
провадження № 61-18987св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня
2019 року у складі судді Радзівіл А. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Кулікової С. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю., про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 22 червня 2016 року між ним та ОСОБА_3 укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 отримала грошові кошти у розмірі 871 500,00 грн, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладення договору еквівалентно 35 000,00 доларів США, на строк до 21 червня 2017 року, які зобовʼязувалася повернути у сумі, еквівалентній 35 000,00 доларів США за курсом, встановленим НБУ на день виконання зобов`язання за цим договором. Зазначений договір був укладений ОСОБА_3 у присутності її чоловіка ОСОБА_2, в інтересах сім`ї, а тому створює обов`язки для другого з подружжя.
На забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, 22 червня
2016 року між ним та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю., зареєстрований у реєстрі № 684, за умовами якого іпотекодавець передала іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - земельну ділянку площею
0,3435 га, без будь-яких забудов, що розташована за адресою: Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221281200:05:009:0046.
Посилаючись на те, що у визначений договором позики строк, ОСОБА_3 позику не повернула, а тому позикодавець починаючи з 22 червня 2017 року має право на отримання від відповідачів також процентів за користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається на рівні облікової ставки НБУ, а також трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобовʼязання, позивач зурахуванням уточнених позовних вимог, просив: стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 1 242 582,25 грн, з яких: 913 699,95 грн - заборгованість за договором позики, що за курсом НБУ на день уточнених позовних вимог, еквівалентно
35 000,00 доларів США; 276 989,14 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 22 червня 2017 року по 14 травня 2019 року; 51 893,16 грн - три проценти річних за прострочення виконання грошового зобовʼязання за період з 22 червня 2017 року по 14 травня 2019 року та судові витрати.
У рахунок погашення заборгованості за договором позики, просив звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,3435 га, що розташована за адресою: Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221281200:05:009:0046, шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, що відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт прайм" (далі - ТОВ "Експерт прайм") від 12 вересня 2017 року, становить 168 860,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2019 рокупозовОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 965 593,11 грн, що складається з основного боргу у розмірі 35 000,00 дол. США, що еквівалентно 913 699,95 грн, та трьох процентів річних у розмірі 51 893,16 грн.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за договором позики, укладеного 22 червня 2016року у розмірі 965 593,11 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: земельну ділянкуплощею 0,3435 га, без будь-яких забудов, цільове призначення- для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Великодимерська селищна рада Броварськогорайону Київської області, кадастровий номер 3221281200:05:009:0046, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 16 липня 2012 року №1036, та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 683159, виданого 28 серпня 2012 року Управлінням Держкомзему у Броварському районі Київської області, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322120001022782, у спосіб продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною
168 860,00 грн, що визначена відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного ТОВ "Експерт прайм" від 12 вересня 2017 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності порушення позичальником умов договору позики, що є підставою для стягнення з ОСОБА_3 заборгованості у розмірі основного боргу, що становить 35 000,00 доларів США, що еквівалентно 913 699,95 грн, а також трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 22 червня 2017 року по 14 травня 2019 року у розмірі 51 893,16 грн. Оскільки позикодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії договору, який закінчився
21 червня 2017 року, вимоги позикодавця про стягнення з позичальника процентів за користування грошовими коштами є необгрунтованими. Ураховуючи, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що договір позики від 22 червня 2016 року ОСОБА_3 було укладено в інтересах сім`ї, зокрема, що одержані за цим договором кошти, використані в інтересах сім`ї, суд вважав недоведеними вимоги ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Задовольняючи вимоги про одночасне стягнення з позичальника заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, суд виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобовʼязання на забезпечувальне, а тому задоволення вимог за основним зобовʼязанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення з боржника коштів за договором позики.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, у якій він просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики в частині основного боргу та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобовʼязання, суди не взяли до уваги та не перевірили, чи відбулася передача коштів від позивача до позичальника, та не визначили момент вчинення правочину. ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження наявності у нього на дату укладення договору позики суми коштів, визначеної договором. Наявність у договорі позики формулювання про передачу позикодавцем у власність
ОСОБА_3 грошових коштів не свідчить про факт отримання позичальником цих коштів за відсутності розписки про їх отримання. Крім того, судами не встановлено, у якій саме валюті здійснювалася передача грошових коштів, що також ставить під сумнів факт їх отримання ОСОБА_3 . Договір позики зі сторони позичальника вчинено під впливом помилки, оскільки нею неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що виплинуло на її волевиявлення, що підтверджується поясненнями ОСОБА_3 , допитаної у судовому засідання як свідка.
Судами також не враховано, що одночасне стягнення заборгованості з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення заборгованості за договором позики, призводить до стягнення на користь кредитора однієї і тієї самої суми заборгованості одночасно, як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна, тобто фактично відбувається подвійне стягнення з боржника за рахунок подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові. Крім того, за умовами, укладеного між сторонами договору іпотеки від 22 червня 2016 року, сторони досягли домовленості про можливість заміни основного зобовʼязання забезпечувальним, а тому у даному випадку стягнення грошових коштів за основним зобовʼязанням та звернення стягнення на предмет іпотеки є нічим іншим, як подвійним стягненням за основним зобовʼязанням, що прямо заборонено чинним законодавством.
Оскільки у порушення норм процесуального права позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, суд першої інстанції безпідставно не вирішив питання про залишення її без розгляду.
У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у січні
2020 року ОСОБА_1 зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно з`ясували обставини справи, правильно встановили характер правовідносин сторін та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Договір позики від 22 червня 2016 року та договір іпотеки від 22 червня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю., зареєстрований у реєстрі № 684, є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження передачі позивачем грошових коштів позичальнику ОСОБА_3, а також реального характеру зазначених правочинів.
Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною від вимоги про стягнення заборгованості, оскільки порядок задоволення вимог іпотекодержателя врегульовано спеціальною нормою - статтею 33 Закону України "Про іпотеку", а не загальними положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які регулюють відносини повʼязані з основним зобов`язанням. Отже, йдеться про застосування кредитором іншого засобу захисту свого порушеного та права, що не свідчить про подвійне стягнення заборгованості. Крім того, судовий спір про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,3435 га, що розташована за адресою: Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221281200:05:009:0046, завершено його примусовим виконанням, за наслідком якого позивач набув право власності на зазначену земельну ділянку, що засвідчено свідоцтвом від 13 листопада 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Майстренко В. В.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.