Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 607/12094/15-ц
провадження № 61-25365св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2015 року у складі судді Грицака Р. М. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Сташків Б. І., Костів О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доТернопільського міського бюро технічної інвентаризації, третя особа - ОСОБА_2, про визнання приватизації недійсною, скасування свідоцтва про право власності на житло, розпорядження та запису в реєстраційній книзі.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 14 липня 1986 року її батьку ОСОБА_3 на сім`ю з трьох осіб ( ОСОБА_3, його дружина
ОСОБА_4 , та донька ОСОБА_1 ) було видано ордер № 922 серія МК на право зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_1, з того часу вона постійно проживала та була зареєстрована за зазначеною адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з навчанням у Львівському середньому професійно-технічному училищі № 48, вона вибула з постійного місця проживання зі зняттям з реєстраційного обліку, після закінчення навчання
25 червня 1993 року повернулася за місцем постійного проживання, та
06 вересня 1993 року знову була постановлена на реєстраційний облік за адресою: АДРЕСА_1 .
20 травня 1994 року органом приватизації видано розпорядження № 7179 про приватизацію наймачем ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, а 26 травня 1994 року видано свідоцтво про право власності на житло, згідно з яким одноособовим власником зазначеної квартири став ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про одноособову приватизацію батьком спірної квартири, їй стало відомо після його смерті при оформленні права на спадщину.
Посилаючись на те, що приватизація квартири АДРЕСА_1 була здійснена з порушенням її прав, оскільки вона не була залучена до приватизації спірного житлового приміщення у якому постійно проживала та не надавала ОСОБА_3 згоду на одноособову приватизацію житла, позивач просила визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1, скасувати свідоцтво про право власності на вказану квартиру, видане на імʼя
ОСОБА_3 , скасувати розпорядження Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 20 травня 1994 року № 7179, а також запис у реєстровій книзі № 7702 про право власності на квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 12 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
Скасовано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане на імʼя ОСОБА_3 .
Скасовано розпорядження Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 20 травня 1994 року, та запис у реєстровій книзі № 7702 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позовних вимог
ОСОБА_1 про порушення її житлових прав, оскільки на час приватизації квартири АДРЕСА_1 вона була у ній зареєстрована та проживала, а отже мала право приймати участь у її приватизації. Зазначене свідчить про те, що приватизація ОСОБА_3 одноособово спірного житлового приміщення, була здійснена з порушенням вимог закону та прав позивача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня
2015 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Спір щодо законності проведеної приватизації виник між ОСОБА_1 та органом приватизації - Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, яке є належним відповідачем у справі. Оскільки на момент вирішення справи судом першої інстанції ОСОБА_2, як спадкоємець ОСОБА_3 за заповітом, спадщину не прийняла, суд правильно залучив її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки судове рішення могло вплинути на її права.
Суд визнав необгрунтованими посилання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 на те, що рішенням суду порушено права ще однієї доньки спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_8, оскільки факт батьківства
ОСОБА_3 відносно ОСОБА_8 установлено судовим рішенням, що набрало законної 17 січня 2017 року, а тому на момент вирішення спору підстави для залучення до участі у справі ОСОБА_8 були відсутні Крім того, ОСОБА_8 не зверталася з апеляційною скаргою та не уповноважувала будь-яку іншу особу на представництво її інтересів в суді.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 , у якій вона просила скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2015 року і постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав спливу позовної давності, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що належним відповідачем у справі є лише орган приватизації, оскільки не врахували, що вона як спадкоємець померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за заповітом прийняла спадщину та набула права власності на спірну квартиру у порядку спадкування. Оспорення позивачем законності набуття спадкодавцем права власності на спірне майно безпосередньо впливає на її права як спадкоємця, а тому суд зобов`язаний був залучити її до участі у справі як відповідача. Неправильне визначення судом її процесуального статусу учасника справи, як третьої особи, позбавило її можливості подати заяву про застосування позовної давності, що є істотним порушенням її процесуальних прав.
Вирішуючи питання про скасування у цілому розпорядження від 20 травня
1994 року № 7179 про приватизацію спірної квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не врахував, що на обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на порушення її права на приватизацію половини спірної квартири, тоді як суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вирішили питання про скасування свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 у цілому, а не у оскаржуваній частині.
Крім того, установивши, що суд першої інстанції у порушення норм процесуального права розглянув справу за відсутності належного її повідомлення про дату та час судового засідання, апеляційний суд, на виконання пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, зобов`язаний був його скасувати.
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому вона просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 липня 1986 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради народних депутатів ОСОБА_3 на сім`ю з трьох осіб ( ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_1 ) виданий ордер № 922 серія МК на право зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Розпорядженням начальника Комунального підприємства "Міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Міське бюро технічної інвентаризації")
від 20 травня 1994 року № 7179 заяву ОСОБА_3 від 16 травня 1994 року про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 задоволено. Відповідно до наданої підприємством по обслуговуванню житла - житлово-комунальним управлінням об`єднання "Тернопільський бавовняний комбінат" довідки (без дати) про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займаних ним приміщень, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований виключно ОСОБА_3
26 травня 1994 року начальником КП "Міське бюро технічної інвентаризації", згідно з розпорядженням від 20 травня 1994 року № 7179, видано свідоцтво про право власності на житло, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3
23 жовтня 1998 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Темніковою С. А., яким заповідав належну йому на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1, а також все належне йому майно, сестрі ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Відповідно до довідки Приватного підприємства "Наш дім" (далі - ПП "Наш дім") від 24 червня 2015 року № 2080, яке здійснювало обслуговування будинку
АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1
з 06 вересня 1993 року по 24 березня 1995 року, з 07 жовтня 2009 року по
02 квітня 2011 року, та з 05 квітня 2011 року і на момент розгляду справи судом першої інстанції.
У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Перша тернопільська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області
від 29 червня 2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви до Першої тернопільської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на строк один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 червня 2016 року залишено без змін.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
За змістом статті 15 Закону України "Про власність", чинного на дату приватизації ОСОБА_3 спірної квартири, наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.