Постанова
Іменем України
15 червня 2020 року
місто Київ
справа № 760/33833/18
провадження № 61-16850св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Вербової І. М., Головачова Я. В,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
26 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з сином та участі у його вихованні; визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини; покладання на батька зобов`язань.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року, відкрито провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зробив висновок, що таке судове рішення ухвалено із дотриманням норм процесуального права, оскільки здійснено перевірку зареєстрованого місця проживання відповідача у Солом`янському районі міста Києва, яке підтверджено письмовими доказами.
Зазначені в апеляційній скарзі відомості, що на момент відкриття провадження у справі відповідач зареєстрована за іншою адресою, не були відомі суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що питання про підсудність справи може бути вирішено судом першої інстанції у порядку статті 31 ЦПК України.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судом першої інстанції не враховано, що фактичне місце проживання відповідача та реєстрації на час відкриття провадження у справі є за такою адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується паспортом відповідача. На переконання заявника, посилання позивача у позові на місце реєстрації її проживання за іншою адресою та недостовірні відомості відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, не є належними доказами підтвердження місця реєстрації проживання відповідача на момент відкриття провадження у справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у вересні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами встановлено, що 26 грудня 2018 року до Солом`янського районного суду міста Києва подано позовну заяву ОСОБА_1 з наведеними позовними вимогами.
У позовній заяві позивачем зазначено адреси проживання відповідача: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
04 січня 2019 року суд першої інстанції відповідно до частини шостої статті 187 ЦПК України склав запит щодо підтвердження реєстрації місця проживання відповідача.
Відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області станом на 14 січня 2019 року місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Також за відомостями відділу з питань місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, була зареєстрована з 18 вересня 2015 року, знята з реєстраційного обліку 17 грудня 2018 року.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.