Постанова
Іменем України
15 червня 2020 року
м. Київ
справа № 541/360/17
провадження № 61-11229св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду Славкіної Марини Анатоліївни,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Миргородська міська рада, Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Матвійчука Олексія Юрійовича на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 вересня 2018 року у складі судді Андрущенко-Луценко С. В., додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 жовтня 2018 року у складі судді Андрущенко-Луценко С. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Миргородська міська рада, Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області про усунення перешкод у здійснення права власності та зобов`язання відновлення нежитлового приміщення у попередній стан.
Позов обґрунтовувало такими обставинами. ПАТ "ВіЕйБі Банк" є власником нежитлового приміщення загальною площею 107,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 27 липня 2016 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") як орендарем та ПАТ "ВіЕйБі Банк" як орендодавцем укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно з яким передано в оренду нежитлове приміщення за адресою:
АДРЕСА_2 вересня 2016 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" зі змісту отриманої претензії № 522/4/2016 від ПАТ АБ "Украгазбанк" стало відомо про факт порушення ОСОБА_1 права власності позивача, що полягає у самовільному монтажу вуличного навісу на фасаді переданого в оренду нежитлового приміщення.
Відповідачем здійснюється реконструкція підвального приміщення, у тому числі прилеглої території, а саме: зовнішньої стіни приміщення, що належить позивачу. Порушення права власності полягає у самовільному проведенні ОСОБА_1 будівельних робіт шляхом встановлення металевого каркасу та спорудження навісу над входом у підвальне приміщення, що спричинило до обмеження доступу світла в належне позивачеві нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Протиправні дії відповідача потягли за собою розірвання договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ПАТ АБ "Укргазбанк".
Посилаючись на вказане, позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом демонтажу навісу та відновлення попереднього стану фасаду будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем не доведено факту вчинення порушень при здійсненні реконструкції приміщення.
Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 грудня 2018 року стягнуто з відповідача на користь позивача 5 654,40 грн судових витрат на проведення експертизи.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час ухвалення судового рішення судом не було вирішено питання розподілу судових витрат, в частині витрат, понесених відповідачем у зв`язку з проведенням експертизи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2019 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через недоведеність позову. Матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження здійснення відповідачем реконструкції з порушенням встановлених норм. Суди дійшли помилкового висновку про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів оплати за проведення вказаної експертизи.
У липні 2019 року надійшов відзив від відповідача ОСОБА_1, в якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності від 18 січня 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (на час розгляду справи -Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк") є власником приміщення відділення банку площею 107,2 кв. м, яке знаходиться в АДРЕСА_1 . (т. 1, а.с. 5).
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового підвального приміщення від 17 травня 2007 року відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового підвального приміщення, загальною площею 63,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також частини підвального приміщення за вищезазначеною адресою загальною площею 68,1 кв. м, яке є складовою частиною основної двоповерхової будівлі громадського призначення, що підтверджується договором купівлі-продажу від 14 лютого 2013 року (т. 1, а. с. 151-152, 154-155).
Згідно з договором купівлі-продажу від 08 липня 2014 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки номер 5310900000:50:002:0341, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0037 га. (т. 1, а. с. 160-163).
15 квітня 2014 року відповідач звернувся до ПАТ "ВіЕйБі Банк" з проханням надати дозвіл на розробку проектної документації для будівництва входу в підвальне приміщення на АДРЕСА_1, яке належить йому на праві власності, додавши до нього схематичне розташування входу, спроектованого до вказаного підвального приміщення (т. 1, а.с. 11).
Згідно з листом від 10 червня 2014 року за вих. № 24/1-6881 ПАТ "ВіЕйБі Банк" не заперечував проти розробки проектної документації при умові залучення відповідачем фахової ліцензованої організації та подальшого узгодження проектного рішення (т. 1, а. с. 13).
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області № 450 від 10 червня 2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на реконструкцію частини підвального приміщення та нежитлового підвального приміщення під кафе з влаштуванням засобів безперешкодного доступу людей з інвалідністю за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1, а. с. 120).
18 грудня 2015 року ОСОБА_1, як замовником реконструкції, зареєстровано в Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області декларацію про початок будівельних робіт "Реконструкція частини підвального приміщення та нежитлового підвального приміщення під кафе з влаштуванням засобів безперешкодного доступу людей з інвалідністю за адресою: АДРЕСА_1 ." за номером ПТ 083153522756 (т. 1, а. с. 168-171).
21 липня 2016 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" як орендодавцем та ПАТ АБ "Укргазбанк" як орендарем було укладено договір оренди нежитлового приміщення про передачу в тимчасове користування нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 107,2 м2, для використання у господарській діяльності (т. 1, а. с. 14-17).
05 вересня 2016 року за вих.№ 522/4/2016 року ПАТ АБ "Укргазбанк" направив на адресу ПАТ "ВіЕйБі Банк" претензію щодо виконання зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення від 27 липня 2016 року (т. 1, а. с. 18-21), посилаючись на те, що у вересні 2016 року на фасаді орендованого банком приміщення ОСОБА_1 розпочато монтаж вуличного навісу, що призвело до неможливості використання приміщення за призначенням. Вказана обставина стала підставою для дострокового розірвання договору оренди нежитлового приміщення (т. 1, а. с. 22).
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 22 травня 2018 року № 401 при реконструкції нежитлового приміщення в будинку на АДРЕСА_1, ОСОБА_1 на стадіях отримання дозвільних документів, проектуванні та початку будівництва, вимоги законодавчих та нормативних документів в галузі будівництва дотримано. Державними будівельними нормами вимоги щодо тривалості інсоляції та природної освітленості приміщень, що є у власності ПАТ "ВіЕйБі Банк", розташованих зі сторони вхідної групи до приміщень, що належать ОСОБА_1 в будинку на АДРЕСА_1 , не передбачено і не порушуються (т. 2, а. с. 76-90).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди дійшли висновку, що позивачем не надано об`єктивних доказів допущення ОСОБА_1 порушень при проведенні реконструкції належного йому приміщення, які б вплинули на тривалість інсоляції та природної освітленості приміщень, що є у власності ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Згідно з частинами першою та другою статті 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
У касаційній скарзі заявник посилається на самочинність проведення реконструкції відповідачем без належного на те дозволу, оскільки на думку позивача, форма конструкції наведена у проектній документації, погодженій з позивачем та фактично виконані роботи по установці навісу відрізняються за формою.
З матеріалів справи вбачається, що дозвіл на реконструкцію частини підвального приміщення та нежитлового підвального приміщення під кафе з влаштуванням засобів безперешкодного доступу людей з інвалідністю за адресою: АДРЕСА_1 надано рішенням Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 10 червня 2015 року № 450.
Відповідно до змісту частини 1 статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17 лютого 2011 року проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.