Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 203/2805/14-ц
провадження № 61-12841св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2, який також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3 в інтересах якого діє ОСОБА_2, Дніпропетровська міська рада, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції,
відповідачі за первісним позовом та треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2017 року у складі судді Казака С. Ю. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Дніпропетровської міської ради, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні власністю; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення незаконних будівель та споруд, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення незаконних будівель та споруд, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що їй на праві власності належить частина домоволодіння на АДРЕСА_1 .
В 1989 році та в 1994 році вона зі згоди райвиконкому провела переобладнання в належній їй частині домоволодіння.
08 квітня1999 року вона приватизувала земельну ділянку на якій знаходиться її частина домоволодіння. Знесла стару дерев`яну кухню та побудувала цегляну кухню та літню засклену металеву веранду. В зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 здійснював проїзд важких, завантажених мікроавтобусів та автомобілів вздовж її квартири у звязку із чим ця частина квартири опинилась в аварійному стані. Тому вона була вимушена знести кухню, коридор, ванну та веранду та побудувати на цьому місці замість зруйнованих будівель коридор - площею 2,1 кв. м, кухню - площею 16,5 кв. м, санвузол - площею 2,5 кв. м. Ці будівлі вважаються самочинним, відповідають всім технічним вимогам. Також на належній їй земельній ділянці знаходиться металевий гараж, який вона придбала разом із частиною домоволодіння, який згідно технічного висновку придатний для подальшої експлуатації. В зв`язку з тим, що об`єм будівель в її частині домоволодіння змінився, виникла необхідність в перерозподілі долей співвласників.
З урахуванням наведеного, позивач просила суд визнати за нею право власності на прибудову літ. А3-1, що складається з приміщень 1-1 - коридор, площею 2,1 кв. м; 1-3 - кухня, площею 16,5 кв. м; 1-4 - санвузел, площею 2,5 кв. м; гараж "П". Перерозподілити долі в домоволодінні на АДРЕСА_2, визнавши за нею право власності на 41/100 частину домоволодіння.
Під час розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги, посилаючись на те, що їй на праві власності належать 17/100 частин домоволодіння на АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 - 50/100 частин домоволодіння на АДРЕСА_3 ; ОСОБА_4 - 5/100 частин домоволодіння на АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 - 7/100 частин домоволодіння на АДРЕСА_4 ; ОСОБА_6 - 13/100 частин домоволодіння на АДРЕСА_5 0/ 4 . Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 1059 кв. м. Вона (позивач) є власником земельної ділянки площею 0,0177 га; ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0032. Іншими власниками земельної ділянки відповідно до розмірів часток кожного є: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Двір розміром 611 кв. м та в`їзд розміром 48 кв. м знаходиться в загальному користуванні всіх співвласників. ОСОБА_2 без згоди співвласників збудував біля її квартири високий паркан, чим порушив вимощення вздовж стін квартири та прибудови. Внаслідок зруйнування вимощення зливові стоки стікають прямо під фундамент жилого будинку та порушують цілісність конструкції, в результаті чого будинок став просідати, на фундаменті та стінах квартири з`явились тріщини.
Також відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу використовує землі загального користування на свій розсуд, не рахуючись з думкою інших співвласників. Зокрема, територію двору загального користування ОСОБА_2 використовує під паркування свого автомобіля, закриваючи вікна та двері її квартири. Внаслідок чого, вона та члени її сім`ї позбавлені права користування єдиним проходом та проїздом до власного домоволодіння. Також автомобіль відповідача перешкоджає обслуговувати домоволодіння та земельну ділянку, оскільки в зв`язку із вузьким проїздом будь-який вантажний та спеціалізований транспорт не має можливості проїхати до частини домоволодіння позивачки. У весняно-літній період неможливо тримати вікна відкритими через загазованість повітря автомобілем. Окрім цього ОСОБА_2, встановив саморобну електроопору у безпосередній близькості до її вхідних дверей, яка за своїм станом є небезпечною для життя. З огляду на це, позивач просила також зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні власністю, шляхом знесення самовільної забудови - паркану, побудованого на земельній ділянці загального користування на АДРЕСА_2 ; шляхом знесення самовільної забудови - електроопори біля дверей квартири АДРЕСА_7 ; а також зобов`язати відповідача ОСОБА_2 припинити використання земельної ділянки загального користування за вказаною адресою під паркування автомобіля.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення незаконних будівель та споруд, відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилався на те, що весною 2006 року під час його перебування у відпустці ОСОБА_1 самовільно побудувала на земельній ділянці загального користування приміщення А3-1, що складається з приміщень 1-1 - коридор, площею 2,1 кв. м; 1-3 - кухня, площею 16,5 кв. м; 1-4 - санвузол, площею 2,5 кв. м; а також гараж "П", які не відповідають будівельним, санітарним вимогам, в експлуатацію не прийняті. Згоди на будівництво та переобладнання приміщень остання не отримувала, що призвело до значних порушень інсоляції (відсутня) внутрішнього двору між квартирами, яка передбачає відстань не менше 15 кв. м, ширину проїзду 3,4 кв. м; знижено рівень екологічної, шумової захищеності між квартирами, а відсутність водостоків на самовільній прибудові А3-1 тривалий час руйнує належні йому ( ОСОБА_2 ) житлові приміщення в квартирі АДРЕСА_5, а саме: кімнату 2-1 розміром 7,8 кв. м.; значно утруднений доступ автомобілям протипожежної безпеки, невідкладної допомоги, газовій та енергопостачальним службам.
В позасудовому порядку врегулювати відносини з ОСОБА_1 неможливо, навпаки вона безпідставно вчиняє сварки, загрожує фізичною розправою, принижує його людяність та чоловічу гідність; розповсюджує через сусідів плітки за для того, щоб інші співвласники її підтримали в суді. Такою тривалою поведінкою протягом 2006-2014 років, остання спричинила йому моральну шкоду. В зв`язку з цим, були заявлені вимоги про знесення самовільно збудованої (неприйнятої в експлуатацію) прибудова А3-1 до квартири АДРЕСА_2 та стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року у складі судді Казака С. Ю. позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на будівлі, розташовані в домоволодінні АДРЕСА_2 ; затвердження акту ідеальних часток та визнання права власності на 41/100 частину домоволодіння; зобов`язання відповідача ОСОБА_2, усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом знесення самовільної забудови - електроопори; зобов`язання припинити створення перешкод в користуванні горищем залишено без розгляду.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю, шляхом знесення самовільної забудови - паркану, побудованого на земельній ділянці загального користування на АДРЕСА_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2017 року залишено без змін.
В частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 судові рішення мотивовані тим, що під час розгляду справи судами було встановлено факт зведення ОСОБА_7 паркану на земельній ділянці, що перебуває у спільному користуванні співвласників домоволодіння на АДРЕСА_2, самовільно та без згоди останніх, внаслідок чого було обмежено право, зокрема, позивача ОСОБА_1 на вільне користування земельною ділянкою на рівні з іншими користувачами.
Відмовляючи ОСОБА_2 у його зустрічних вимогах про знесення самовільної прибудови А3-1, металевого гаражу, стягнення моральної шкоди, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вказана прибудова здійснювалась позивачем до належної їй на праві власності частини домоволодіння на АДРЕСА_1 та в рамках належної їй на праві приватної власності земельної ділянки для обслуговування будинку.
Апеляційний суд також вказував, що ОСОБА_2 не доведений факт порушення його прав, а тому місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог за недоведеністю, у зв`язку із чим у суду не було законних підстав для задоволення вимог в частині стягнення на користь позивачів моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, а у справі ухвалити нове рішення щодо знесення самовільно побудованих споруд ОСОБА_1 під літ. А3-1, металевий гараж під літ. П-1, які розміщені на земельній ділянці загального користування та стягнути на його користь 10 000 грн судових витрат. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про знесення паркану відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли до необґрунтованих висновків про необхідність використання клаптика сумісної частини двору іншими співвласниками через побудову ОСОБА_2 паркану, адже інші співвласники будинку в судових засіданнях з цього приводу своєї думки не висловлювали. Заявник зазначає, що внаслідок заміни старого дерев`яного паркану на новий бетонний припинилися сварки, які вчиняла позивач. Від самовільно збудованої прибудови А3-1 до зведеного паркану відстань два метри ширини та три метри довжини, що ніяким чином не заважає тільки їй самій користуватись спільним двором, через те, що у інших співвласників до цієї частини інтересу немає.
Аргументом касаційної скарги є також те, що самочинна прибудова, проведена ОСОБА_1 суттєво порушує інсоляцію внутрішнього двору та приміщень, які належать ОСОБА_2 . Відсутність інсоляції спричинило затримання стічних вод з даху будинку та затриманню вологи.
Узагальнені доводи особи, яке подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 просила відмовити посилаючись на необґрунтованість її доводів, а оскаржувані судові рішення просила залишити без змін.
У доданій до відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 заяві ОСОБА_4, останній просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити в силі. Вказував, що ОСОБА_2 спорудивши бетонний паркан заввишки 2 метри спричинив самовільне захоплення частини загального подвір`я.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
Згідно з розпорядженням від 15 квітня 2020 року № 1097/0/226-20 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями та рішенням зборів суддів касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року АДРЕСА_2 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" призначено повторний автоматизований розподіл судових справ за касаційними провадженнями. Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., судді, які входять до складу колегії: Висоцька В. С., Фаловська І. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 1980 року на праві приватної власності належить 17/100 частин домоволодіння на АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд вказував, що гараж ОСОБА_1 придбала в 1980 році разом з частиною домоволодіння у громадянки ОСОБА_8, знаходиться він на власній земельній ділянці позивача, значиться у всіх технічних документах, в тому числі, у технічних паспортах 70-х років, які містяться в матеріалах справи.
На підставі державного акту на право приватної власності на землю від 08 квітня 1999 року ОСОБА_1 було передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,0177 га на АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Відповідно до договорів дарування від 07 лютого 2003 року та 24 червня 2003 року ОСОБА_2 набув у власність 33/100 та 17/100 частин домоволодіння на АДРЕСА_2 .
На підставі договору дарування від 07 лютого 2003 року ОСОБА_2 19 листопада 2003 року було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0239 га на АДРЕСА_2 .
За договором дарування частки домоволодіння від 30 грудня 2013 року та договору дарування земельної ділянки від 30 грудня 2013 року 50/100 частин домоволодіння та 0,0032 га земельної ділянки на АДРЕСА_2 ОСОБА_2, було подаровано своєму сину ОСОБА_3
Іншими співвласниками домоволодіння на АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 (5/100 частини), ОСОБА_5 (7/100 частини) та ОСОБА_6 (13/100 частини).
Рішенням виконкому Кіровської районної ради народних депутатів № 2053 від 28 жовтня 1994 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на прибудову на АДРЕСА_1 скляної веранди розміром 4,7х1,5 кв.м.
В 2006 році ОСОБА_1 в належній їй частині домоволодіння було самовільно проведено прибудову літ. А3-1, що складається з приміщень 1-1 - коридор, площею 2,1 кв. м; 1-3 - кухня, площею 16,5 кв. м; 1-4 - санвузол, площею 2,5 кв. м, що відображено в акті ідеальних часток від 21 лютого 2007 року та технічному паспорті на домоволодіння, виготовленому станом на 21 лютого 2017 року.
Судами встановлено, що прибудова А3-1 здійснювалась позивачкою ОСОБА_1 без належним чином затвердженого проекту та дозволу на будівництво. Вказана прибудова здійснювалась позивачкою до належної їй на праві власності частини домоволодіння на АДРЕСА_1 та на земельній ділянці, що передана їй у власність для обслуговування цього будинку.
Згідно технічного висновку від 2007 року ТОВ "Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут" (ліцензія серії АБ №204319, дійсна з 26 липня 2005 року до 26 липня 2010 року), складеного на підставі обстеження будівельних конструкцій квартири АДРЕСА_7 після здійснення самочинної прибудови А3-1, встановлено, що технічний стан будівельних конструкцій приміщень квартири задовільний та останні придатні для подальшої експлуатації.
Постановою начальника Інспекції ДАБК від 23 травня 2006 року № 424 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 96 КУпАП за фактом проведення реконструкції квартири та самовільної прибудови і гаражу без дозволу у вигляді штрафу в сумі 170 грн., який було сплачено останньою.
З технічного паспорту на домоволодіння, виготовленого станом на 21 лютого 2017 року, тобто на час здійснення ОСОБА_1 самочинної прибудови А3-1, в експлікації до плану земельної ділянки не відображено даних про самовільних захват землі.
ОСОБА_2 до зустрічного позову було надано акт від 21 червня 2006 року, щодо обстеження території домоволодіння на АДРЕСА_2, в якому зазначено, що на момент обстеження мешканцями квартири АДРЕСА_5, 3 були пред`явлені скарги на незаконну прибудову сусідів по квартирі АДРЕСА_2, яка розташована у безпосередній відстані 2,5-3 м від вікон квартири АДРЕСА_8 та загороджує прохід в квартиру АДРЕСА_5 . На територію двору створено звалище будівельного сміття, гілок та інше.
В загальне користування співвласників домоволодіння на АДРЕСА_2 по фактичному розміщенню частин нерухомого майна в процесі проектування земельних ділянок було виділено ділянку розміром 611 кв. м з в`їздом розміром 48 кв. м.
В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_7 не заперечувався той факт, що ним на земельній ділянці загального користування ним було побудовано бетонний паркан.
З технічних матеріалів, виконаних фахівцями ТОВ "Бізнес-Експерт", встановлено, що ОСОБА_7 було самовільно зайнято земельну ділянку загального користування в розмірі 0,0023 га внаслідок самовільного встановлення паркану.
ОСОБА_2 в травні-червні 2006 року звертався до відповідних органів з приводу самовільної реконструкції ОСОБА_1 квартири та порушення своїх прав, як співвласника домоволодіння земельної ділянки, про що свідчать відповідь Інспекції ДАБК від 06 травня 2006 року та складений акт від 21 червня 2006 року за його зверненнями.