Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 535/1253/17-ц
провадження № 61-39031св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Святослав",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Святослав" на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Святослав" (далі - ПСП "Святослав") про визнання договору оренди землі припиненим та його розірвання, зобов`язання повернути земельну ділянку.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 11 жовтня 2007 року уклала з відповідачем договір оренди землі, відповідно до умов якого вона передала відповідачу в оренду строком на 10 років належну їй земельну ділянку площею 4,98 га, що знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області. Договір зареєстрований у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 січня 2008 року за № 040854500329. 29 вересня 2017 року вона направила орендарю повідомлення про небажання продовжувати дію договору на новий строк, проте відповідач повідомив про продовження строку дії договору додатковою угодою від 19 жовтня 2015 року на сім років. Разом з тим вона не погоджувала умови такої додаткової угоди.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати договір оренди землі від 11 жовтня 2007 року з урахуванням додаткової угоди від 19 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП "Святослав", припиненим у зв`язку із закінченням строку на який його укладено та розірвати його, зобов`язати ПСП "Святослав" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5322281500:00:002:0262, площею 4,98 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області у стані не гіршому ніж вона надавалася в оренду.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач добровільно погодилася на пропозицію ПСП "Святослав" про укладення додаткової угоди до договору оренди землі, внаслідок чого між нею як орендодавцем та ПСП "Святослав" як орендарем 19 жовтня 2015 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року. Дії сторін, при укладенні договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року та додаткової угоди до вказаного договору оренди землі від 19 жовтня 2015 року, направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені таким договором. 19 жовтня 2015 року сторони узгодили у додатковій угоді до договору оренди землі істотні умови договору оренди землі, у тому числі визначили строк його дії, висловивши своє волевиявлення шляхом досягнення згоди з усіх інших істотних умов та скріпивши згоду своїми підписами. Суд не враховував заяву позивача, подану директору ПСП "Святослав" 01 вересня 2017 року, в якій вона повідомляє про те, що немає наміру продовжувати дію договору оренди землі від 11 жовтня 2017 року, укладеного між сторонами, у зв`язку з чим просить повернути орендовану земельну ділянку, оскільки на час подання орендодавцем вказаної заяви строк дії договору оренди земельної ділянки не закінчився, а, відповідно до пунктів 37-39 додаткової угоди до договору оренди землі дія договору оренди землі припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено; дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. З аналогічних підстав, не враховується подане під час судового розгляду представником позивача повідомлення директору ПСП "Святослав" про припинення обробітку земельної ділянки із проханням розірвати за згодою сторін "укладений раніше договір".
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2018 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПСП "Святослав" про визнання договору оренди землі припиненим та зобов`язання повернути земельну ділянку, скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині. Визнано припиненим із 25 січня 2018 року договір оренди землі від 11 жовтня 2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 12 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 і ПСП "Святослав". Зобов`язано ПСП "Святослав" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,98 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер 5322281500:00:002:0262, у стані, не гіршому до надання земельної ділянки в оренду. В іншій частині рішення залишено без змін.Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що додаткова угода не містить посилання на договір від 11 жовтня 2007 року. У пункті 8 додаткової угоди зазначено про укладення договору на сім років із правом пролонгації. Проте на час укладення додаткової угоди строк дії договору оренди від 11 жовтня 2007 року не закінчився, а відповідно до статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Умови додаткової угоди не містять посилань, що вказаною угодою припиняється дія попереднього договору чи продовжується його дія цією угодою. Примірник додаткової угоди не вручений орендодавцю, а державна реєстрація угоди здійснена Комунальним підприємством "Реєстраційна служба" Оржицької районної ради Полтавської області тільки 08 серпня 2017 року, тобто майже через два роки після її укладення. Пояснення причин зволікання державної реєстрації додаткової угоди після її підписання відповідач також не надав. Зазначені обставини вказують на те, що ПСП "Святослав" діяв недобросовісно, маніпулюючи своїм правом орендаря та з метою ухилення від дотримання передбаченої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" процедури продовження дії договору оренди, яка передбачає обов`язкове надання орендодавцю проекту додаткової угоди для погодження умов. Тому така додаткова угода є нікчемною, такою, що суперечить вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі", та не створює юридичних наслідків. Посилання відповідача на те, що позивач одержувала орендну плату в розмірі, встановленому додатковою угодою, не спростовує того висновку, що вказана угода не продовжила дію попереднього договору, а зміна розміру орендної плати відповідає пункту 12 договору оренди від 11 жовтня 2007 року, яким передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз у два роки. Отже, з урахуванням державної реєстрації договору оренди землі 25 січня 2008 року строк його дії продовжувався до 25січня 2018 року, тому позивач правомірно своєю заявою від 29вересня 2017 року повідомила орендаря про небажання продовжувати дію договору, що є підставою для припинення договору після закінчення строку його дії.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2018 року ПСП "Святослав" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог частини шостої статті 367 ЦПК України розглянув та прийняв позовні вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Укладення додаткової угоди відбувалось не відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", а відповідно до змісту договору та вимог цивільного права, де передбачено, що сторони на власний розсуд встановлюють умови договору. Позивач при зверненні до суду першої інстанції із позовом не в повному обсязі сплатила судовий збір.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, згідно з яким жодної письмової пропозиції на її адресу про необхідність укладення додаткової угоди до договору оренди землі від ПСП "Святослав" не надходило. Вона звернулася до ПСП "Святослав" за 90 календарних днів до закінчення строку дії договору із заявою - повідомленням від 01 вересня 2017 року, в якій повідомила відповідача про те, що не має наміру продовжувати дію договору оренди землі від 11 жовтня 2017 року, укладеного між сторонами. Єдине, що їй повідомлено про додаткову угоду, це підвищення розміру орендної плати і все. Вона правомірно отримувала орендну плату до 25 жовтня 2018 року, знаючи, що існує укладений договір.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Обставини встановлені судами
ОСОБА_1 належить на праві приватної власності відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 144199 земельна ділянка площею 4,98 га, що знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер 5322281500:00:002:0262.
11 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПСП "Святослав" укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач передала відповідачу в оренду належну їй земельну ділянку строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано у Котелевському районному відділі Полтавської Регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 25 січня 2008 року.
Пунктом 36 договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року, укладеного між сторонами, визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.
Відповідно до додаткової угоди від 19 травня 2015 року до договору оренди землі, сторони внесли зміни до договору оренди, визначивши строк дії договору на сім років та орендну плату в розмірі 6 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 7 029,37 грн на 2015 рік.
29 вересня 2017 року ОСОБА_1 направила ПСП "Святослав" заяву, в якій, посилаючись на закінчення строку дії договору оренди від 11 жовтня 2007 року, повідомила про небажання продовжувати договірні орендні відносини. Просила після збору урожаю на її земельній ділянці не проводити будь-яких польових робіт та повернути її в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив із того, що предметом спору у справі є права та обов`язки сторін за договором оренди землі від 11 жовтня 2007 року, який укладено на 10 років та зареєстровано в установленому законом порядку 25 січня 2008 року. Права та обов`язки сторін за спірним договором тривали до 25 січня 2018 року і відповідно до пункту 21 договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року після припинення дії договору орендар зобов`язаний був повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Разом із тим Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Предметом спору у справі, яка переглядається, є визнання договору оренди землі припиненим та розірвання його й зобов`язання повернути земельну ділянку.