Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 298/827/15-ц
провадження № 61-4327св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Ужанський національний природний парк,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ужанського національного природного парку про здійснення перерахунку та зобов`язання виплатити заробітну плату.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 01 грудня 2006 року по 14 жовтня 2014 року між ним та Ужанським національним природним парком укладалися трудові договори, за умовами яких він на весняно-осінній період виконував роботи згідно із посадовою інструкцією пожежного сторожа - оперативного чергового, а в зимовий період виконував роботи з опалення приміщень офісу адміністрації парку. 14 жовтня 2014 року наказом виконуючого обов`язки директора Ужанського національного природного парку його звільнено на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору. У період перебування у трудових відносинах із відповідачем він працював за таким графіком, а саме: кожної третьої доби по 24 години на добу та отримував мінімальну заробітну плату, що підтверджується довідкою про заробітну плату та інші прибутки за 2013-2014 роки. Зазначав про те, що після звільнення він дізнався, що є відповідна специфіка нарахування заробітної плати та усіх інших платежів у разі роботи у нічний час, та при роботі у вихідні, святкові дні, унаслідок чого вважав, що відповідачем порушено його трудові права щодо нарахування та виплати заробітної плати.
Посилаючись на викладене, позивач просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати з врахуванням відповідної роботи у нічний час та святкові дні з 20 серпня 2012 року по 14 жовтня 2014 року.
Суди неодноразово розглядали цю справу.
Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Ужанський національний природний парк здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати з врахуванням відповідної роботи у нічний час та святкові неробочі дні з 20 серпня 2012 року по 14 жовтня 2014 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами склалися трудові відносини (стаття 21 КЗпП України), а доказів виникнення цивільно-правових відносин відповідачем не надано. У зв`язку з цим відповідач зобов`язаний перерахувати та виплатити позивачу недоплачену заробітну плату за період із 20 серпня 2012 року по 14 жовтня 2014 року.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також про те, що між сторонами склалися саме трудові відносини, які регулюються трудовим законодавством, а не цивільно-правові, а, отже, правильно зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу заробітної плати з урахуванням відповідної роботи у нічний час та святкові, неробочі дні.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справі від 25 січня 2017 року касаційну скаргу Ужанського національного природного парку задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд, у порушення вимог закону, відхиляючи апеляційну скаргу, обмежився лише узагальнюючою фразою про те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а між сторонами виникли трудові відносини, а не цивільно-правові, мотиви її відхилення в ухвалі не зазначив, чим порушив вимоги частини другої статті 315 ЦПК України 2004 року. Апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що між сторонами укладено трудовий договір, оскільки не дослідив, чи було прийнято позивача на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не встановив факту роз`яснення позивачеві його прав і обов`язків та проінформування під розписку щодо умов праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Крім того, зобов`язуючи відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу заробітну плату, суд не звернув уваги на вимоги статті 215 ЦПК України, пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", в якому судам роз`яснено, що резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України 2004 року. У ній, зокрема, має бути зазначено розмір грошових сум. Отже, суд у порушення вимог закону, вирішуючи спір шляхом зобов`язання роботодавця здійснити перерахунок та виплату заробітної плати з врахуванням відповідної роботи у нічний час та святкові, неробочі дні, не звернув увагу на те, що таке вирішення спору тягне за собою новий спір між сторонами щодо правильного обчислення заробітної плати.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом не здобуто доказів, які б давали підстави кваліфікувати відносини між сторонами саме як трудові. Оскільки цей договір є цивільно-правовим договором, а не трудовим, тому на правовідносини, які виникли між сторонами не поширюються норми трудового законодавства. Крім того, вимагаючи зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати з врахуванням роботи у нічний час та святкові, неробочі дні у період із 20 серпня 2012 року по 14 жовтня 2014 року, позивач ці вимоги не конкретизував. Зокрема, він взагалі не вказав, в які конкретні дні протягом вказаного періоду, що були святковими, він працював, коли конкретно він працював у нічний час (із зазначенням дати та годин), тощо. Фактично його вимоги обґрунтовані загальним твердженням про те, що протягом всього періоду він працював у режимі кожної третьої доби по 24 години на добу. Таке пояснення позивача, покладене судом першої інстанції в обґрунтування судового рішення є припущенням, що не підтверджене належними доказами. Натомість у матеріалах справи є довідка від 29 вересня 2015 року за № 658, за підписом директора Ужанського національного природного парку, про те, що накази та трудові договори про переведення ОСОБА_1 із посади опалювальника адмінбудинку на посаду пожежного сторожа та з посади пожежного сторожа на опалювальника адмінбудівель за період із 2012 року по 14 квітня 2014 року в Ужанському національному природному парку відсутні. Щодо копій графіків, то такі не відносяться до документів, які підлягають зберіганню, а табелі обліку робочого часу не складалися, оскільки цивільно-правовий договір не передбачає обліку робочого часу.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд не перевірив його доводи, не дав належної оцінки наказам відповідача про прийняття на роботу та його звільнення. У Державному класифікаторі ДК 003:2005 (із змінами), затвердженим наказом Державного комітету України по стандиртазицації, метрології та сертифікації від 27 липня 1995 року № 257, міститься посада сторожа, код професії 9150.
У липні 2018 року Ужанський національний природний парк подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що за договором, укладеним мж сторонами у справі, позивач зобов`язувався за винагороду виконувати індивідуально визначену роботу, надавати певні послуги. Цей договір є цивільно-правовим, а не трудовим.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Обставини встановлені судами
14 квітня 2014 року між Ужанським національним парком та ОСОБА_1 укладений договір на весняно-осінній період із виконання роботи згідно з посадовою інструкцією пожежного сторожа - оперативного чергового, строком із 16 квітня по 15 жовтня 2014 року в якому також зазначено, що за виконання обов`язків, передбаченим цим договором встановлюється тарифний розряд, розмір тарифного розряду встановлюється на рівні законодавчо-визначеного розміру мінімальної заробітної плати, надбавка за складність та напруженість у роботі відповідно до тарифного розряду.
Наказом Ужанського національного природничого парку від 14 квітня 2014 року № 90, ОСОБА_1 переведено з посади опалювальника адмінбудинку на посаду пожежного сторожа з 14 квітня 2014 року.
Згідно з довідкою про заробітну плату та інші прибутки за 2013-2014 роки, яка видана відповідачем, останньому виплачувалась заробітна плата в межах посадового окладу.
14 жовтня 2014 року наказом виконуючого обов`язки директора Ужанського національного природного парку, ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом не здобуто інших доказів, які б давали підстави кваліфікувати відносини між сторонами саме як трудові. Оскільки цей договір є цивільно-правовим договором, а не трудовим, тому на правовідносини, які виникли між сторонами не поширюються норми трудового законодавства.
Разом з тим Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не індивідуально-визначену роботу, спрямовану на досягнення результату, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію у процесі діяльності підприємства, організації. Після закінчення виконання певного завдання трудова діяльність не припиняється.
Разом з тим цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання (отримання) певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.