Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 2-5401/04
провадження № 61-43572 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2004 року у складі судді Іжевської Н. Г. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 17 листопада 2004 року між ним та відповідачем було укладено "домову угоду", за якою він придбав житловий будинок АДРЕСА_1, яка не була нотаріально посвідчена. Умови договору виконані, претензій вони не мають, проте існують перешкоди при реєстрації у будинку та переоформленні договорів на постачання газу та електроенергії.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 17 листопада 2004 року між ним та ОСОБА_2 ; визнати за ним право власності на вказаний житловий будинок з господарськими спорудами.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2004 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 17 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 : будинок (літ. А), сараї (літ. В, Е, М, Н, Ж, З, Р, С), навіси (літ. 11. О, К), вбиральню (літ. Г), душову (літ. Л), гараж (літ. Д), службові прибудови (літ. а-1, а-2), її тому числі частину приміщення 1-8 розміром 3,7 кв.м., веранду (літ. а), у тому числі приміщення 1-1 розміром 4,0 кв.м, погріб (літ. пг) під а-1.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що угода фактично виконана сторонами, продавець отримав кошти, а покупець отримав у своє розпорядження житловий будинок, відтак, в силу статей 220, 334 ЦК України наявні підстави для визнання угоди дійсною.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_4 як особа, що не приймала участі у справі, у лютому 2018 року подала апеляційну скаргу до апеляційного суду.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2018 року ОСОБА_3 залучено правонаступником відповідача - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 -залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що в силу вимог частини другої статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. На договорі купівлі-продажу житлового будинку від 17 листопада 2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міститься підпис ОСОБА_3, як свідка цієї угоди, справжність якого посвідчена головою квартального комітету № 115 Шевченківського району м. Запоріжжя. Таким чином, ОСОБА_3 було відомо про вищезазначений договір її сина та її чоловіка ще в день його укладення - 17 листопада 2004 року, вона проти його укладення не заперечувала, підписала останній як свідок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 2-5401/04 з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з частиною третьою статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди не врахували, що договір купівлі-продажу, укладений 17 листопада 2004 року, відповідно до статті 657 ЦК України підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, у зв`язку з чим не може бути визнаним дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України, а, отже, немає підстав для визнання права власності на нерухоме майно, відчужене за цим договором.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 листопада 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено "домову угоду", за якою він придбав житловий будинок АДРЕСА_1 :будинок (літ. А), сараї (літ. В, Е, М, Н, Ж, З, Р, С), навіси (літ. 11. О, К), вбиральню (літ. Г), душову (літ. Л), гараж (літ. Д), службові прибудови (літ. а-1, а-2), її тому числі частину приміщення 1-8 розміром 3,7 кв. м, веранду (літ. а), в тому числі приміщення 1-1 розміром 4,0 кв. м, погріб (літ. пг) під а-1., яка не була нотаріально посвідчена (а.с. 13).
На вказаному договорі купівлі-продажу житлового будинку міститься підпис ОСОБА_3, як свідка цієї угоди, справжність якого посвідчена головою квартального комітету № 115 Шевченківського району м. Запоріжжя (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Судом також встановлено, що на зазначене домоволодіння (житловий будинок АДРЕСА_1 : будинок (літ. А), сараї (літ. В, Е, М, Н, Ж, З, Р, С), навіси (літ. 11. О, К), вбиральню (літ. Г), душову (літ. Л), гараж (літ. Д), службові прибудови (літ. а-1, а-2), її тому числі частину приміщення 1-8 розміром 3,7 кв. м, веранду (літ. а), в тому числі приміщення 1-1 розміром 4,0 кв. м, погріб (літ. пг) під а-1), яке було у подальшому передано ОСОБА_1 в іпотеку публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" за іпотечним договором від 12 квітня 2007 року, звернуто стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на підставі рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року у справі № 336/5662/14 (а.с. 78-81).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.