Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 727/3901/13-ц
провадження № 61-37405св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 25 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
07 травня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України"), перейменоване в Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_4, про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 251 029,56 грн.
Позов мотивований тим, що 05 грудня 2007 року ОСОБА_4 за договором відновлювальної кредитної лінії отримав від банку кредит в сумі 1 000 000,00 грн на споживчі потреби з відсотковою ставкою в розмірі 16,5 % річних строком до 28 листопада 2017 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з іншої сторони укладені договори поруки 05 грудня, 24 грудня 2007 року, 25 січня 2010 року відповідно.
Позичальник ОСОБА_4 і відповідачі як поручителі свої зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії від 05 грудня 2007 року не виконують, у зв`язку з чим, станом на 26 квітня 2013 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 251 029,56 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 серпня 2013 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Чернівецького обласного управління заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 05 грудня 2007 року № 909 у сумі 1 251 029,56 грн і 3 441 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в зв`язку з невиконанням умов кредитного договору позичальником ОСОБА_4, банк має право вимагати такого виконання від поручителів, тому заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що надіславши 24 листопада 2011 року на адресу позичальника вимогу про дострокове погашення заборгованості, банк змінив в односторонньому порядку строк виконання зобов`язання, а тому, звернувшись до суду із позовом 07 травня 2013 року, пропустив визначений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шестимісячний строк пред`явлення вимог до поручителів, у зв`язку із чим порука ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 припинилася. Поручителі не можуть нести між собою солідарну відповідальність, оскільки з кожним із них укладені окремі договори поруки.
Постановою Верховного Суду від 01 лютого 2018 року задоволено частково касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України", рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року скасувано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" судовий збір за перегляд справи в суді касаційної інстанції по 1 376,40 грн з кожного.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що в матеріалах справи відсутня вимога банку, направлена поручителю ОСОБА_1 та іншим поручителям, а також докази того, що позичальник ОСОБА_4 отримував повідомлення (вимогу) банку про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Судом не встановлено, чи надсилалася така вимога ПАТ "Державний ощадний банк України" Батюкевичу О. Г., оскільки таких даних не містять і судові рішення, на які послався апеляційний суд як на підставу звільнення від доказування. У мотивувальній частині рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 17 березня 2016 року, на яке послався суд апеляційної інстанції при вирішенні вказаної справи, відсутні відомості про направлення вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 серпня 2013 року скасовано, у позові ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_3 витрати із сплати судового збору у сумі 3 785,10 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 24 листопада 2011 року банком на ім`я боржника ОСОБА_4 направлена вимога щодо повернення кредиту, яку позивач отримав 06 грудня 2001 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення. Дана обставина встановлена ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області Чернівецької області від 27 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У зазначеній ухвалі також констатовано, що доводи апеляційної скарги про те, що в поштовому повідомленні про вручення вимоги банку стоїть не підпис ОСОБА_4, є безпідставними, оскільки відповідно до Інструкції отримання та вручення поштової кореспонденції, в повідомленні про вручення поштового відправлення не ставиться особистий підпис особи, якій вручено повідомлення, а поштарем вказується прізвище особи, якій вручено відповідний лист.
Також рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 05 березня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Державний ощадний банк України" встановлено, що 24 листопада 2011 року ПАТ "Державний ощадний банк України" направив поручителю ОСОБА_1 досудову вимогу щодо повернення кредиту, яку ОСОБА_1 отримала 01 грудня 2011 року, а доводи банку про неотримання нею такої вимоги спростовуються матеріалами справи, в яких міститься поштове повідомлення про вручення.
Крім того, 24 листопада 2011 року банком на ім`я поручителя ОСОБА_5 направлено вимогу щодо повернення кредиту, в якій повідомлялося, що станом на 24 листопада 2011 року поручителем не виконано взяті обов`язки за договором поруки від 24 грудня 2007 року № 1663 щодо зобов`язань перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне по повне виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором. Дана вимога отримана поручителем ОСОБА_5 29 листопада 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з пунктом 2.2.2 договору відновлювальної кредитної лінії від 05 грудня 2007 року № 910 виконання позачальником вимоги банку щодо дострокового повернення суми кредиту, належних до сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом місяця з дати одержання такої вимоги від банку.
Таким чином, внаслідок порушення позичальником виконання зобов`язання за кредитним договором банк відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України використав право на дострокове повернення всієї суми кредиту та пов`язаних з ним платежів протягом тридцятиденного строку з дня отримання вказаної вимоги, надіславши 24 листопада 2011 року позичальнику ОСОБА_4 досудову вимогу щодо відкликання кредиту, яку отримано останнім 06 грудня 2011 року.
З огляду на викладене, якщо кредитор змінює на підставі частини 2 статті 1050 ЦК Українистрок виконання основного зобов`язання, то передбачений частиною 4 статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.
Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення боргу за договором, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК Українизмінив строк виконання основного зобов`язання, який слід обчислювати з 07 січня 2012 року, а тому шестимісячний строк пред`явлення претензій до відповідачів сплинув 07 липня 2012 року. Позов до суду про стягнення заборгованості з поручителів позивач пред`явив у травні 2013 року, тобто поза межами шестимісячного строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 травня 2018 року ПАТ "Державний ощадний банк України" надіслало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 25 квітня 2018 року, в якій просило скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 серпня 2013 року. Також просило зупинити виконання оскаржуваної постанови до закінчення касаційного перегляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Державний ощадний банк України", задоволено клопотання про зупинення виконання постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 25 квітня 2018 року.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд погодився з твердженням ОСОБА_3, що їй стало відомо про заочне рішення районного суду лише 26 січня 2016 року. Однак її суд неодноразово повідомляв про судові засідання в 2013 році, що підтверджується матеріалами справи. Також вона направляла 24 липня 2013 року свої заперечення на позов та клопотання про відкладення розгляду справи. Причини неявки на інші судові засідання ОСОБА_3 суду не повідомляла.
Тому суд першої інстанції мав підстави для ухвалення заочного рішення. Заочне рішення направлено судом ОСОБА_3, проте повернуто з відміткою "за закінченням строку зберігання". Тому строк для оскарження судового рішення закінчився ще у 2013 році. ОСОБА_6, який був представником ОСОБА_1, знайомився у січні 2015 року з матеріалами справи та робив фотокопії. З 13 січня 2016 року ОСОБА_6 почав діяти і як представник ОСОБА_3, тому з цього моменту (а не з 26 січня 2016 року, як стверджує остатня) вона мала довідатися про заочне рішення.
Тому строк на подання заяви про перегляд заочного рішення був пропущений, а заявником не було подано клопотання про поновлення строку на оскарження. Апеляційна скарга також не містила клопотання про поновлення строку, тому апеляційний суд відкрив апеляційне провадження з порушенням норм процесуального права.
Оцінка зазначеним обставинам мала бути надана апеляційним судом після повернення справи на новий апеляційний розгляд постановою касаційного суду. Зазначені порушення обумовлювати відмову у відкритті апеляційного провадження.
Висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_4 досудова вимога направлена банком 24 листопада 2011 року та отримана 06 грудня 2011 року не підтверджується матеріалами справи. Скасовуючи постанову апеляційного суду, касаційний суд зазначив на необхідність з`ясування цієї обставини. Апеляційний суд під час повторного апеляційного розгляду не надав цьому питанню належної оцінки. Зокрема, неправомірно було долучено докази від відповідача та третьої особи, які покладені в основу оскаржуваної постанови апеляційного суду. Проте в порушення норм процесуального права апеляційний суд не з`ясовував можливість подання таких доказів до суду першої інстанції.
В основу постанови апеляційного суду покладена також ухвала Апеляційного суду Чернівецької області від 27 листопада 2013 року, копія якої не завірена. Крім того, ця ухвала апеляційного суду, як і рішення від 05 березня 2015 року у справі № 22ц-379/15, стосувалися іншої справи - скасування виконавчого напису нотаріуса, що не стосується цієї справи, адже не підтверджує направлення та отримання відповідачами досудової вимоги. Вимога, що передує вчиненню виконавчого напису нотаріусом, не є досудовою вимогою про повернення кредиту. Крім того, апеляційний суд мав виходити з обставин, які існували на час розгляду справи в суді першої інстанції.
У справі відсутня вимога до ОСОБА_2 щодо повернення кредиту.
Незаконність твердження апеляційного суду про припинення поруки за договором, укладеним з ОСОБА_1 підтверджує рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 17 березня 2016 року.
У справі щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_4 стверджував про те, що не отримував вимоги банку. Висновком експерта підтверджено те, що на відповідному повідомленні не підпис не ОСОБА_4 .
Оскільки лише ОСОБА_3 оскаржувала заочне рішення, тому інші відповідачі визнали законність рішення суду першої інстанції. Однак апеляційний суд скасував рішення першої інстанції і щодо осіб, які його не оскаржували, хоча ОСОБА_3 не уповноважена представляти інтереси інших відповідачів.
Досудова вимога, позов і вимога, яка передує вчиненню виконавчого напису нотаріуса, що передує вчиненню виконавчого напису нотаріуса.
Оскільки поручителі зобов`язалися нести солідарну відповідальність за невиконання кредитних зобов`язань, то суд першої інстанції правомірно стягнув з поручителів солідарно борг за кредитним договором. Хоча самі договори поруки не передбачали солідарного обов`язку поручителів між собою, але всі вони були спрямовані на забезпечення одного кредитного зобов`язання.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.