Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 693/16/18
провадження № 61-44174св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Карпенко С. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарство "Степ",
відповідачі: іноземне підприємство "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" - адвоката Бєляєва Олега Анатолійовича, ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Ювшина В. І., Гончар Н. І., Пономаренка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року фермерське господарство "Степ" (далі - ФГ "Степ") звернулось до суду з позовом до іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" (далі -
ІП "Агро-Вільд Україна"), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди.
Позовна заява мотивована тим, що 21 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки. Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року встановлено строк дії договору до 31 грудня 2017 року.
12 травня 2015 року іноземним підприємством "Агро-Вільд Україна" зареєстровано право емфітевзису на ту ж саму земельну ділянку. Договором емфітевзису встановлено початок перебігу емфітевтичного права з 01 січня
2018 року.
Укладення договору про встановлення емфітевтичного права на земельну ділянку суперечить діючому договору оренди ділянки та є порушенням вимог Закону України "Про оренду землі".
Нормами ЦК України не передбачено можливості застосування інституту відкладального строку дії угоди в договорі емфітевзису.
Укладення оскаржуваного договору порушує переважне право позивача на поновлення діючого договору оренди землі, оскільки 02 жовтня 2017 року на адресу ОСОБА_1 позивачем направлена пропозиція поновити договір оренди та проект додаткової угоди.
Листом від 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 повідомила позивача про небажання поновлювати договір з позивачем.
Враховуючи повідомлення орендодавця про бажання самостійно обробляти ділянку і за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору з новим землекористувачем, на думку позивача його право на реалізацію переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі" буде порушено, а така поведінка орендодавця буде недобросовісною.
ФГ "Степ" просило визнати недійсним договір емфітевзису від 12 травня
2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна". Визнати укладеною між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" додаткову угоду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 30 травня
2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Сплачений судовий бір залишено за ФГ "Степ".
Стягнуто з ФГ "Степ" на користь іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" понесені судові витрати у розмірі 7 000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна" договору встановлення емфітевзису від 12 травня 2015 року не були допущені порушення вимог законодавства і права ФГ "Степ" цим договором не порушені, оскільки земельна ділянка за цим договором передається у користування ІП "Агро-Вільд Україна" вже після закінчення договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 і
ФГ "Степ", про продовження якого ОСОБА_1 було відмовлено та повідомлено ФГ "Степ" протягом п?яти днів після закінчення терміну дії договору повернути земельну ділянку.
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ФГ "Степ" задоволено.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 травня
2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір емфітевзису від 12 травня 2015 року, укладений між ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1 на використання земельної ділянки площею 4,28 га, розташованої в адміністративних межах Жашківської міської ради, кадастровий номер 7120910100:05:001:1122.
Визнано укладеною між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" додаткову угоду до договору оренди землі від 21 січня 2008 року, зареєстрованого 15 лютого
2008 року за № 040878200029.
Стягнуто з ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1 судові витрати по справі на користь ФГ "Степ" по 4 000,00 грн з кожного.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що земельна ділянка, яка є предметом спору, під час дії договору оренди землі була передана у користування відповідно до договору встановлення емфітевзису іншій особі, що є порушенням норм діючого законодавства, оскільки одна і та сама земельна ділянка не може бути передана в оренду або в інше користування одночасно.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, а оскільки спірна земельна ділянка, ще під час дії договору оренди землі передана у користування іншій особі на підставі договору емфітевзису, то позивач немає можливості реалізувати своє право на продовження договору оренди землі виходячи з положень частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
14 вересня 2018 року представник ІП "Агро-Вільд Україна" - адвокат
Бєляєв О. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня
2018 року та залишити в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 травня 2018 року.
Касаційна скарга представника ІП "Агро-Вільд Україна" - адвоката
Бєляєва О. А., мотивована тим, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено переважне право орендаря на укладення саме договору оренди землі. Тобто, поновлення договору оренди землі за цією нормою можливе виключно за інших рівних умов з іншими особами - претендентами на право оренди цієї земельної ділянки. Проте орендодавець не укладав договір оренди землі з іншим орендарем, що регламентується параграфом 3 глави 58 ЦК України та главою 16-1 ЗК України, а уклав договір встановлення емфітевзису, що регламентується главою 33 ЦК України та статтею 93 ЗК України.
Право володіння та цільового користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за договором встановлення емфітевзису передано власником на період з 01 січня 2018 року до 01 січня 2025 року, тому висновок апеляційного суду про передачу однієї й тієї самої земельної ділянки в оренду або в інше користування одночасно суперечить обставинам справи. Визначення сторонами у договорі встановлення емфітевзису умови про те, що право користування земельною ділянкою за цим договором набирає чинності з 01 січня 2018 року відповідає вимогам статті 6, частини першої статті 626, частини першої статті 627 та частини першої статті 628 ЦК України і принципу дозвільної спрямованості цивільно-правового регулювання.
Крім того, орендодавець на запропоновану умову продовжити договір оренди повідомив орендаря (позивача) про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі, про відмову в поновленні цього договору та необхідність повернення земельної ділянки.
26 вересня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року та залишити в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 травня
2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що укладенням договору встановлення емфітевзису ніяким чином не порушує переважне право ФГ "Степ" на пролонгацію договору оренди, оскільки ОСОБА_1 з іншими орендарями договори оренди не укладалися, а договір емфітевзису є відмінним за своєю правовою суттю договором. Крім того, ОСОБА_1 повідомляла позивачу про небажання продовжувати договір оренди землі.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2019 року до Верховного Суду від ФГ "Степ" надійшов відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Аргументи відзиву мотивовані тим, що апеляційний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи і правильно її вирішив, оскільки спірним договором було порушено переважне право господарства на продовження користування земельною ділянкою. Вважає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалами Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жашківського районного суду Черкаської області.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання та дії постанови апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року відмовлено.
Розпорядженням від 14 квітня 2020 року № 1079/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-44174св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційних скарг представника ІП "Агро-Вільд Україна" - адвоката Бєляєва О. А., Карпенко Т. М. на постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня
2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційних скарг, аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 21 січня 2008 року між
ФГ "Степ" і ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі загальною площею 4,28 га в адміністративних межах Жашківської міської ради.
Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що договір укладено на 5 років, з 21 січня 2008 року до 21 січня 2013 року. Після закінчення строку договору орендар має право переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року встановлено строк дії договору до 31 грудня 2017 року.