Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
справа № 693/22/18
провадження № 61-47403св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В.М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство "Степ"
відповідачі: Іноземне підприємство "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2018 року, у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 Фермерське господарство "Степ" (далі - ФГ "Степ") звернулося до суду з позовом до Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" (далі - ІП "Агро-Вільд Україна"), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди.
На обґрунтування скарги зазначало, що 21 січня 2008 року між господарством та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2828 га, кадастровий номер 7120910100:05:001:1022, яка розташована в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області. Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року строк дії вказаного договору оренди поновлено до 31 грудня 2017 року.
До закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1 уклали 17 червня 2015 року договір встановлення емфітевзису, предметом якого є спірна земельна ділянка. Пунктом 2.4 цього договору встановлено початок емфітевтичного права з 01 січня 2018 року і його закінчення 01 січня 2025 року. 22 січня 2016 року відповідачі уклали додаткову угоду, якою внесено зміни в договір емфітевзису в частині плати за нього та збільшено період емфітевтичного права до 50 років, а саме до 17 червня 2065 року.
Посилаючись на те, що зазначені дії відповідачів не узгоджуються з умовами укладеного раніше договору оренди землі від 21 січня 2008 року і положеннями земельного законодавства, та грубо порушують переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі, ФГ "Степ" просило визнати недійсним договір встановлення емфітевзису від 17 червня 2015 року, укладений між ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1 ; визнати укладеною між ФГ "Степ" та ОСОБА_1 додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року у складі судді Коцюбинської Ю. Д. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушення вимог чинного законодавства при укладенні договору емфітевзису відсутні, а права позивача цим договором не порушені, так як земельна ділянка передавалась у користування ІП "Агро-Вільд Україна" вже після закінчення договору оренди землі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ФГ "Степ" задоволено, рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року скасовано, позов задоволено.
Визнано недійним договір емфітевзису, укладений 17 червня 2015 року між ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1, із змінами внесеними додатковою угодою від 22 січня 2016 року.
Визнано укладеною між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року в редакції, викладеній в прохальній частині позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що передача земельної ділянки у користування за договором емфітевзису під час дії договору оренди цієї самої земельної ділянки є порушенням норм чинного законодавства. Відмова у продовженні дії договору оренди землі без зазначення конкретних та чітких її підстав порушує право орендаря на реалізацію переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря є недобросовісною. Направлення пропозиції та додаткової угоди орендодавцю 02 жовтня 2017 року, менше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору оренди на один день, не порушує права орендодавця та вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У листопаді 2018 року ІП "Агро-Вільд Україна" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про визнання за позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", зважаючи на те, що між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна" було укладено договір встановлення емфітевзису, що регламентується ЦК України та статтею 93 ЗК України, а не оренди земельної ділянки. За умовами договору про встановлення емфітевзису від 17 червня 2015 року емфітевтичне право набирає чинності з 01 січня 2018 року, що не порушує прав орендаря на користування спірною земельною ділянкою, з огляду на те, що договір оренди землі від 21 січня 2008 року припинив свою дію 31 грудня 2017 року. Крім того лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі ФГ "Степ" направило орендарю з порушенням строків встановлених у договорі оренди землі. За змістом додаткова угода містить умови, що суттєво відрізняються від укладеного між ФГ "Степ" та ОСОБА_1 договору оренди землі від 21 січня 2008 року, які не були узгоджені сторонами.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, матеріали справи витребувано із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому 10 січня 2019 року відзиві, СФ "Степ" просить касаційну скаргу ІП "Агро-Вільд Україна" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги та законність рішення апеляційного суду, оскільки СФ "Степ" своєчасно направило орендодавцю листа-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, й відповідно орендодавець мав достатньо часу для узгодження з орендарем її істотних умов, тим більше, що позивач запропонував поновити договір на кращих, з точки зору орендодавця, умовах, збільшивши орендну плату до 5,5 процентів від нормативної грошової оцінки землі. Одночасна наявність права користування зазначеною земельною ділянкою, як у ФГ "Степ" на підставі договору оренди землі, так і у ІП "Агро-Вільд Україна" на підставі договору встановлення емфітевзису, є порушенням вимог законодавства та переважного права позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. Продовження дії договору оренди є визначальним для господарської діяльності позивача, оскільки вилучення вказаних земель з обробітку фактично призведе до зупинення роботи господарства та заподіяння збитків.
У жовтні 2019 року ФГ "Степ" звернулося до суду з клопотанням, у якому просило передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною п`ятої статті 403 ЦПК України (виключна правова проблема).
Клопотання мотивоване тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 379/672/16-ц (провадження № 61-10325св18) дійшов висновку про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), оскільки відповідачі, уклавши такий правочин під час дії попереднього договору оренди земельної ділянки, порушили передбачене статтею 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право позивача перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Чинним законодавством не передбачена подвійна реєстрація договорів оренди землі. У подібних правовідносинах Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 693/14/18 (провадження № 61-46848св18) дійшов протилежного висновку щодо укладення договору емфітевзису та державної реєстрації речового права в період дії договору оренди земельної ділянки.
Згідно з частиною п`ятою статтею 403 ЦПК України, на яку в обґрунтування клопотання послався заявник, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання у клопотанні на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм права та наявність виключної правової проблеми є необґрунтованим, оскільки обставини справи № 379/672/16-ц (провадження № 61-10325св18) та справи № 693/14/18 (провадження № 61-46848св18) не є подібними.
Так, у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 379/672/16-ц (провадження № 61-10325св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність визнання недійсним договору емфітевзису, оскільки позивач на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" дотримався порядку набуття переважного перед іншими особами права на укладення договору оренди землі на новий строк.
Тоді як у справі, яка переглядається, та у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 379/672/16-ц (провадження № 61-10325св18) суди встановили, що ФГ "Степ" не дотрималося порядку набуття переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, тобто виходили з відсутності порушення прав позивача.
За таких обставин, Верховного Суду дійшов висновку, що наведені ФГ "Степ" аргументи в розумінні частини п`ятої статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, а тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року справу № 693/22/18 за позовом ФГ "Степ" до ІП "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ІП "Агро-Вільд Україна" здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Частинами першою, другою та третьою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.