Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 234/266/17-ц
провадження № 61-41300св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2017 року у складі судді Марченко Л. М. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 12 червня 2018 рокуу складі колегії суддів: Хейло Я. В., Жданової В. С., Мірути О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк") звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави та вилучення предмета застави, посилаючись на те, що 30 березня 2012 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 910.14089, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 71 792,27 грн для придбання транспортного засобу - автомобіля "ЗАЗ LANOS", 2012 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, на строк до 30 березня 2017 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 травня 2012 року між банком та позичальником було укладено договір застави, предметом якого є вищевказаний транспортний засіб. ОСОБА_1 не виконувала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 21 грудня 2016 року в неї утворилася заборгованість перед банком в розмірі 94 385,20 грн, з яких: 7 062,89 грн - тіло кредиту, 48 395,13 грн - прострочене тіло кредиту, 545,19 грн - строкові проценти, 35 005,15 грн - прострочені проценти, 1 582,03 грн - пеня, 1 794,81 грн - штраф. Переданий у заставу автомобіль було неодноразово відчужено, його останнім володільцем є ОСОБА_2 . Банк не надавав своєї згоди на відчуження предмета застави, який був внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а тому зареєстроване обтяження зберігає свою силу для нового власника. Враховуючи викладене, ПАТ "Ідея Банк" просило: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 30 березня 2012 року № 910.14089 в розмірі 94 385,20 грн; в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет застави - автомобіль "ЗАЗ LANOS", реєстраційний номер НОМЕР_3 ; вилучити у ОСОБА_2 спірний транспортний засіб з метою подальшої реалізації.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором від 30 березня 2012 року № 910.14089 в розмірі 91 008,36 грн, з яких: 7 062,89 грн - заборгованість за тілом кредиту, 48 395,13 грн - за простроченим тілом кредиту, 545,19 грн - за процентами, 35 005,15 грн - за простроченими процентами. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_3 існують кредитні правовідносини, сторони погодили істотні умови кредитного договору, а тому позов у частині стягнення основного боргу та процентів у загальному розмірі 91 008,36 грн підлягає задоволенню. Поряд з цим суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (пені та штрафу), оскільки в силу статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" з подальшими змінами та доповненнями, банк зобов`язаний скасувати відповідачу пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами, так як ОСОБА_1 зареєстрована в місті Макіївці Донецької області, що відноситься до населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція. Також суд не знайшов підстав для звернення стягнення на предмет застави, оскільки ОСОБА_2 придбав транспортний засіб не у боржника та заставодавця ОСОБА_1 , а в іншої особи - ОСОБА_4 . При цьому на момент укладення договору купівлі-продажу (29 березня 2017 року) в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження спірного автомобіля. Таким чином, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем транспортного засобу, який він придбав за відплатним правочином, тобто набув на нього право власності без обтяжень.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Ідея Банк" залишено без задоволення, а рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2017 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Під час проведення відповідної перевірки працівники Сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області (далі - Сервісний центр МВС України у Харківській області) не виявили заборон або обмежень на відчуження автомобіля "ЗАЗ LANOS", номер кузова НОМЕР_1 . Крім того, згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29 березня 2017 року № 52996854, сформованим приватним нотаріусом Шуть О. Г. в день укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, в цьому реєстрі була відсутня інформація щодо будь-яких обтяжень спірного об`єкта. Дійсно, як зазначає в апеляційній скарзі позивач, вищевказаний витяг від 29 березня 2017 року № 52996854 суперечить наданому банком витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 17 травня 2012 року про наявність обтяження на автомобіль "ЗАЗ LANOS", номер кузова НОМЕР_1,до 17 травня 2017 року та подовження 28 березня 2017 року його дії до 28 березня 2022 року. Проте в матеріалах справи відсутні дані, що ці розбіжності виникли через помилку або є наслідком неправомірних дій певних осіб. Суд зазначив, що у спірних правовідносинах необхідною умовою судового захисту є те, що в діях набувача майна не вбачається недобросовісного характеру та що набувач не був усвідомлений про порушення законодавства або що ним не було вчинено певних маніпуляцій з метою отримання прав на майно. Придбаваючи у ОСОБА_4 транспортний засіб, ОСОБА_2 звернувся до державного органу, до повноважень якого належить перевірка наявності заборони на відчуження та право відмови в реєстрації автомобіля на нового власника в разі наявності такої заборони. В день укладання угоди компетентний орган перевірив відсутність будь-яких обмежень чи заборон відчуження спірного рухомого майна та можливості його оформлення на нового власника. За вказаних обставин ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній відповідний запис.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У липні 2018 року ПАТ "Ідея Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 12 червня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави та вилучення предмета застави і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки під час неодноразового відчуження транспортного засобу, в тому числі заставодавцем, обтяження було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, то це обтяження зберегло свою силу і для останнього власника (покупця). У зв`язку з цим банк має право на задоволення своїх вимог на підставі статей 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Однак, визнаючи наданий ОСОБА_2 витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29 березня 2017 року № 52996854 та відхиляючи витяг з цього ж реєстру від 15 листопада 2017 року № 54012695, яким підтверджується факт реалізації транспортного засобу, що є предметом застави, без припинення у встановленому порядку обтяжень, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не зазначили правових аргументів на спростування цього доказу. Крім того, суди не врахували, що сформований приватним нотаріусом витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29 березня 2017 року № 52996854 не міг бути взятий до уваги працівниками Сервісного центру МВС України у Харківській області під час прийняття рішення про реєстрацію спірного автомобіля за ОСОБА_2, оскільки центри МВС є користувачами вказаного реєстру, а тому зобов`язані самостійно перевіряти відомості в ньому. Апеляційний суд безпідставно зазначив, що у спірних правовідносинах необхідною умовою судового захисту є те, що в діях набувача майна не вбачається недобросовісного характеру та що набувач не був усвідомлений про порушення законодавства або що ним не було вчинено певних маніпуляцій з метою отримання прав на майно. Стаття 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" чітко визначає умови, за яких особа, що придбала майно, вважається його добросовісним набувачем, а саме: у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна; добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. На час реалізації автомобіля, в тому числі 29 березня 2017 року, існувало обтяження, яке не було припинене (змінене) у встановленому законом порядку.
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. На час укладення договору купівлі-продажу від 29 березня 2017 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про заставу спірного транспортного засобу, у зв`язку з чим він є добросовісним набувачем вказаного майна.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Краматорського міського суду Донецької області.
11 січня 2019 року справа № 234/266/17-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Судами встановлено, що 30 березня 2012 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 910.14089, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 71 792,27 грн для придбання транспортного засобу - автомобіля "ЗАЗ LANOS", 2012 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2, на строк до 30 березня 2017 року.
Позичальник ОСОБА_1 не виконувала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого в неї утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком ПАТ "Ідея Банк" станом на 21 грудня 2016 року склала 94 385,20 грн, з яких: 7 062,89 грн - тіло кредиту, 48 395,13 грн - прострочене тіло кредиту, 545,19 грн - строкові проценти, 35 005,15 грн - прострочені проценти, 1 582,03 грн - пеня, 1 794,81 грн - штраф.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 травня 2012 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 910.14089, предметом якого є належний позичальнику на праві власності автомобіль "ЗАЗ LANOS", 2012 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Пунктом 2 параграфу 2 договору застави передбачено, зокрема, що відчуження предмета застави здійснюється тільки за письмовою згодою заставодержателя.
17 травня 2012 року зазначений договір зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відомостями Головного сервісного центру МВС України, наданими 21 квітня 2017 року на запит місцевого суду, підтверджується, що 30 березня 2012 року автомобіль "ЗАЗ LANOS НОМЕР_4 ЗНГ", 2012 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, був зареєстрований за ОСОБА_1, яка 01 квітня 2016 року зняла його з обліку для реалізації. На підставі договорів купівлі-продажу вказаний транспортний засіб декілька разів перереєстровувався на нових власників, а саме: 15 квітня 2016 року - на покупця ОСОБА_5 (із зміною реєстраційного номера на НОМЕР_3 ); 14 червня 2016 року - на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - на ОСОБА_2 .
Згідно з витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 17 травня 2012 року № 36075667 та від 15 листопада 2017 року № 54012695, 17 травня 2012 року обтяження спірного транспортного засобу за договором застави від 10 травня 2012 року було зареєстроване в цьому реєстрі за № 12507696. Термін дії обтяження встановлено до 17 травня 2017 року, а після внесення 28 березня 2017 року змін - до 28 березня 2022 року. Обтяжувачем зазначено ПАТ "Ідея Банк", боржником - ОСОБА_1 . Відомості про обмеження відчуження - за погодженням з обтяжувачем.
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 зазначав, що є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки придбав автомобіль за договором купівлі-продажу від 29 березня 2017 року за відсутності на час вчинення правочину в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна будь-яких даних щодо заборони його відчуження.
Судами також встановлено, що за договором купівлі-продажу від 29 березня 2017 року № 7089\17\000908 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 автомобіль "ЗАЗ LANOS НОМЕР_4 ЗНГ", 2012 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3 .