Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 2-3258/2008
провадження № 61-46814св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 червня 2018 року у складі судді Яреми Л. В. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Яремка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2008 року Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 18 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № E/V06640 (далі - Кредитний договір), за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 41 000 євро під 14 % річних на строк до 15 квітня 2011 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором 19 квітня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № E/V06640, за умовами якого поручитель зобов`язалася відповідати солідарно з позичальником перед банком за виконання в повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором. ОСОБА_2 не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим в нього станом на 13 серпня 2008 року утворилася заборгованість в розмірі 35 032,75 євро, яка складається із: заборгованості за кредитом - 32 399,60 євро, за процентами за користування кредитом - 2 260,09 євро, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань - 373,06 євро. Враховуючи викладене, ЗАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вищевказану заборгованість та судові витрати.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 05 листопада 2008 року позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 солідарно на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 254 688,09 грн, судовий збір в розмірі 1 700 грн та витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 30 грн.
12 липня 2017 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 05 листопада 2008 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 18 вересня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 05 листопада 2008 року скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, посилаючись на те, що 05 жовтня 2007 року вона отримала письмову претензію ЗАТ КБ "ПриватБанк" від 04 жовтня 2007 року № 004/650, в якій банк вимагав від ОСОБА_2 як позичальника та від неї як поручителя сплатити всю заборгованість за Кредитним договором в термін до 06 листопада 2007 року. Вказаною претензією було змінено строк виконання основного зобов`язання і згідно з частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шестимісячний строк для звернення з вимогою до поручителя сплив 06 травня 2008 року. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати договір поруки № E/V06640, укладений 19 квітня 2006 року між нею та банком, припиненим з 07 травня 2008 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 04 жовтня 2017 року, внесеною в журнал судового засідання, прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до спільного розгляду з позовом ПАТ КБ "ПриватБанк".
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 червня 2018 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № Е/V06640 від 18 квітня 2006 року в розмірі 35 032,75 євро, що за курсом Національного банку України станом на 19 червня 2018 року еквівалентно 1 071 154,30 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 32 399,60 євро, заборгованості за процентами за користування кредитом - 2 260,09 євро, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань - 373,06 євро. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 1 700 грн та витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді - 30 грн. В позові ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим задоволено. Визнано договір поруки № Е/V06640 від 19 квітня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 припиненим. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 320 грн з кожного.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позичальник ОСОБА_2 не виконував належним чином умов Кредитного договору, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з нього на користь банку. Скориставшись своїм правом на дострокове повернення кредиту, банк змінив строк виконання основного зобов`язання на 06 листопада 2007 року, тому мав право звернутися до суду з вимогою до поручителя про стягнення заборгованості за Кредитним договором протягом шестимісячного строку із вказаної дати, тобто до 06 травня 2008 року. Оскільки банк пред`явив позов лише 05 вересня 2008 року, то укладений між ним та ОСОБА_1 договір поруки № Е/V06640 від 19 квітня 2006 року є припиненим.
Рішення суду першої інстанції оскаржувалося в апеляційному порядку ПАТ КБ "ПриватБанк" лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку до поручителя, а також в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1, тому переглядалося апеляційним судом тільки в цих частинах.
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 червня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У жовтні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), яке є правонаступником ПАТ КБ "ПриватБанк", подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2018 року в частині відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_1 та задоволенні її зустрічного позову, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи і не звернули уваги на те, що порука ОСОБА_1 припинилася, починаючи з 06 травня 2008 року, тому банк має право на стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та пенею, що були нараховані з часу укладення Кредитного договору до 06 травня 2008 року. Також суди дійшли помилкового висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1, не врахувавши, що вона просила визнати договір поруки припиненим, а не визнати поруку припиненою, тобто обрала неправильний спосіб захисту порушеного права.
У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чупіков О. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Чернівці.
29 листопада 2018 року справа № 2-3258/2008 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом касаційної скарги рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 червня 2018 року та постанова Апеляційного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в касаційному порядку не оскаржуються, тому Верховним Судом не переглядаються.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 18 квітня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 41 000 євро під 14 % річних на строк до 15 квітня 2011 року.
Згідно з підпунктом "а" пункту 2.3.1 Кредитного договору в разі порушення позичальником зобов`язань, передбачених умовами даного договору, банк має право змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за договором в повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не настали, терміни вважаються такими, що настали у вказану в повідомленні дату. В цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.