Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 297/2591/14-ц
провадження № 61-13025св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Берегівської міської ради,
особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Готри Т. Ю., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Берегівської міської ради та просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 тривалістю в два місяці.
В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_3, яка за життя заповіт не склала. Він є спадкоємцем першої черги за законом, проте був необізнаний з вимогою українського законодавства щодо звернення із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з моменту смерті спадкодавця.
У жовтні 2014 року він звернувся до приватного нотаріуса для оформлення спадщини за померлою матір`ю, однак отримав відмову у зв`язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач, який є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_3, пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з необізнаністю щодо встановлених законодавством строків для прийняття спадщини, відтак причина пропуску строку є поважною.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 17 січня 2018 року рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2014 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 25 липня 2014 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_2 , тобто на момент пред`явлення ОСОБА_1 позову існував спадкоємець, який прийняв спадщину за померлою ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції, встановлюючи ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини, фактично вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_2, яку є належним відповідачем у справі.
Оскільки ОСОБА_1 пред`явлено позов до неналежного відповідача -- виконавчого комітету Берегівської міської ради, у задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 17 січня 2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
ОСОБА_2 умисно не повідомила суд про наявність інших спадкоємців після смерті матері ОСОБА_3 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Берегівського районного суду Закарпатської області
19 липня 2018 року справа № 297/2591/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04 лютого 2014 року.