Постанова
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 331/106/17
провадження № 61-19955св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2017 року в складі судді Жукової О. Є. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 лютого 2018 року в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"(далі - АТ "Ощадбанк") та просила скасувати наказ начальника облуправління АТ "Ощадбанк" № 1781-к від 20 грудня 2016 року про звільнення її з посади головного економіста фінансово-економічного відділу філії Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк" з 20 грудня 2016 року в зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, поновити її на вказаній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 грудня 2016 року по день ухвалення рішення судом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 28 листопада 2000 року вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем та з 01 лютого 2008 року обіймала посаду головного економіста фінансово-економічного відділу філії Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк". Наказом відповідача від 20 грудня 2016 року її було звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату працівників.
Вважає, що наказ про її звільнення є незаконним та таким, що порушує її права, оскільки банк штучно утворив конкуренцію посад для наступного скорочення небажаного працівника, тобто, як таких змін в організації виробництва і праці у відповідача не відбулося і не ставилося на меті саме скорочення чисельності штату. Окрім цього, в порушення норм трудового законодавства, відповідач не запропонував їй усі наявні в межах філії та в межах банку як юридичної особи вакантні посади.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 13 лютого 2018 року, позов задоволено.
Скасовано наказ начальника облуправління АТ "Ощадбанк" № 1781-к від 20 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста фінансово-економічного відділу філії Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк" з 20 грудня 2016 року в зв`язку із скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного економіста фінансово-економічного відділу філії Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк".
Стягнуто з АТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 43 457, 44 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що в порушення вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України відповідач не запропонував позивачу всі вакантні посади, які з`явилися у нього в період з 11 жовтня 2016 року та які існували на день звільнення, а тому оспорюваний наказ підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі.
При цьому, встановивши, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 21 грудня 2016 року і по день ухвалення судового рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2018 року АТ "Ощадбанк" через свого представника Стаднік Н. О. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2017 рокута постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 лютого 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та передати справу в цій частині на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суди неповно з`ясували обставини справи, неправильно оцінили надані позивачем докази, не врахували, що з моменту її звільнення з АТ "Ощадбанк" і до 20 жовтня 2017 року вона працювала в Запорізькій міській раді, тобто не перебувала в вимушеному прогулі, а тому помилково стягнули середній заробіток за вказаний період.
Разом з тим зазначає, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції банк не знав про працевлаштування позивача, оскільки ці обставини були відомі лише їй, однак апеляційний суд цього не врахував, в порушення норм процесуального права надані докази на підтвердження цих обставин не прийняв.
Судові рішення в частині задоволених позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі АТ "Ощадбанк" не оскаржує, а тому суд касаційної інстанції в зазначеній частині їх не переглядає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
15 травня 2018 року справа № 331/106/17 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що з 01 лютого 2008 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного економіста фінансово-економічного відділу Запорізького облуправління АТ "Ощадбанк".
Наказом начальника облуправління від 11 жовтня 2016 року № 1433-к "Про скорочення штату" у зв`язку із оптимізацією штатної чисельності скорочено штат працівників фінансово-економічного відділу філії на 1 одиницю, а саме головного економіста.