Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 332/344/17
провадження № 61-37077св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,
треті особи: Комунальне підприємство "Наше місто", Заводський районний відділ у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Онищенко Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просив визнати їх такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є наймачем вищевказаної квартири, у якій, окрім нього, зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3, ОСОБА_4 .Вказував, що на початку 2008 року відповідачі зібрали свої речі та виїхали з квартири, їх місце проживання йому невідомо, оскільки через неприязні стосунки з колишньою дружиною він втратив з ними звʼязок.
Таким чином, відповідачі більше шести місяців без поважних причин не проживають у спірній квартирі, комунальні послуги жодного разу не сплачували, перешкод для проживання в квартирі він їм не чинив, а тому вважає, що наявні підстави для визнання їх такими, що втратили право користування цією квартирою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2017 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі з 2008 року не проживають у спірній квартирі без поважних причин, а тому відповідно до статті 72 ЖК Української РСР є такими, що втратили право користування цією квартирою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року скасовано заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2017 року і ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачі не втратили інтересу до спірної квартири, а тому відсутні підстави вважати їх такими, що втратили право користування нею.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року і залишити в силі заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що відповідачі не втратили інтересу до спірної квартири є помилковим, ґрунтується на припущеннях, оскільки відповідачі не надали суду жодних належних доказів на підтвердження обставин, на які вони посилались.
При цьому зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог він надав беззаперечні докази, на підставі яких суд першої інстанції встановив факт дійсного непроживання відповідачів в спірній квартирі з 2008 року без поважної причини та ухвалив цілком законне і обґрунтоване рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
27 вересня 2018 року справа № 332/344/17 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надіслали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просять залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.