Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 289/932/18
провадження № 61-44274св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Райдуга",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 травня 2018 року у складі судді Сіренко Н. С. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 23 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Райдуга" (далі - СТОВ "Райдуга") про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, посилаючись на те, що відповідно до Статуту СТОВ "Райдуга" він є його учасником, володіє та розпоряджається часткою в розмірі 33 % статутного фонду. 22 травня 2006 року відбулися загальні збори учасників СТОВ "Райдуга", оформлені протоколом № 6, на яких було прийнято рішення про виключення його з числа учасників товариства. Він не брав участі в загальних зборах, не підписував протокол від 22 травня 2006 року № 6, а також не укладав жодних договорів з продажу частки статутного капіталу вказаного товариства. Проведення зазначених зборів відбулося з порушенням порядку, встановленого законодавством, а прийняте ними рішення є незаконним. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним рішення загальних збори учасників СТОВ "Райдуга", оформлене протоколом від 22 травня 2006 року № 6.
Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 травня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз`яснено позивачу, що вирішення спірних правовідносин відноситься до юрисдикції господарського суду Житомирської області в порядку господарського судочинства з урахуванням суб`єктного складу сторін та правил територіальної підсудності.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що спір між сторонами є корпоративним і має розглядатися в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 23 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 травня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ "Райдуга", яким його виключено зі складу учасників цього товариства, свідчать про наявність між сторонами корпоративних правовідносин. Оскільки спір, який виник між сторонами, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то висновок місцевого суду про відмову у відкритті провадження у справі є правильним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 23 серпня 2018 року і направити справу для продовження розгляду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не звернули уваги на те, що з 2006 року він не є учасником СТОВ "Райдуга" та помилково виходили з того, що спір виник з корпоративних правовідносин.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Радомишльського районного суду Житомирської області.
08 січня 2019 року справа № 289/932/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом". Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України").
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судами встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до Статуту СТОВ "Райдуга" він є його учасником, володіє та розпоряджається часткою в розмірі 33 % статутного фонду, 22 травня 2006 року загальними зборами учасників СТОВ "Райдуга" був виключений з числа учасників.