Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 552/1146/17
провадження № 61-36129св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач, відповідач за об`єднаним позовом - ОСОБА_1,
відповідачі, треті особи за об`єднаним позовом: Полтавська міська рада, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради,
третя особа, позивач за об`єднаним позовом - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради,
третя особа за об`єднаним позовом - Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 07 вересня 2017 року у складі судді Васильєвої Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Кузнєцової О. Ю., Одринської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання членом сім`ї наймача та визнання права користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що з березня 2016 року він проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Згідно з ордером від 09 січня 1981 року № 14, виданим Полтавською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони СРСР, вказана квартира була надана ОСОБА_2 на сім`ю з двох осіб - основному квартиронаймачу ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за станом здоров`я потребували допомоги в побуті та повсякденному житті, він проживав разом з ними. ОСОБА_3 була його тіткою, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проживаючи разом, вони об`єднали їх доходи в один бюджет, разом розподіляли витрати, до нього відносилися як до своєї дитини. Він за власні кошти здійснив поховання тітки та її чоловіка. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати його членом сім`ї ОСОБА_2 - наймача квартири АДРЕСА_1, а також визнати за ним право користування зазначеним житловим приміщенням.
Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 22 березня 2017 року до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання членом сім`ї наймача та визнання права користування житловим приміщення як третю особу залучено Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради (далі - КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради).
У квітні 2017 року КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, про виселення, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 перебуває на балансі КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради та є власністю територіальної громади міста Полтави. У спірній квартирі проживала сім`я ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та був знятий з реєстраційного обліку в цій квартирі. Єдиною підставою для вселення у квартиру є ордер, однак відповідач самоправно займає спірне житло. Крім того, ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 . Враховуючи викладене, КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради просило виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 04 квітня 2017 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання членом сім`ї наймача та визнання права користування житловим приміщенням та справу за позовом КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради про виселення.
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 07 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради задоволено. Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради судові витрати в розмірі 1 600 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довів факту вселення та проживання у спірній квартирі як члена сім`ї основного квартиронаймача, а також не надав доказів звернення до наймодавця чи власника житла з питанням щодо його реєстрації, отримання згоди на реєстрацію, витрат на оплату комунальних послуг. Крім того, ОСОБА_1 зберігає право та житло за іншим місцем проживання. Посилання позивача на те, що він здійснював догляд за своїми родичами та приймав участь в їх похованні, не є доказом постійного проживання з ними у спірній квартирі як члена сім`ї та ведення з ними спільного господарства. Задовольняючи позов КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради, суд виходив з того, що ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі незаконно, а тому підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Київського районного суду міста Полтави від 07 вересня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справкасаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Київського районного суду міста Полтави від 07 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а позов КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради - залишити без задоволення.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів і не звернули уваги на те, що відповідно до пункту 7 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Суди не врахували, що затвердженою КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради довідкою, а також копією виписки з лікарняної картки підтверджено факт його проживання у квартирі АДРЕСА_1 . Також суди не дали належної оцінки показанням свідків, які підтвердили його постійне проживання у спірній квартирі та намір ОСОБА_3 і ОСОБА_2 приватизувати вказану квартиру та зареєструвати його як сина в цій квартирі. Проживаючи у спірній квартирі з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, він нарівні з наймачем виконував усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення, здійснював оплату комунальних послуг та вів з ними спільне господарство, тому його позовні вимоги підлягали задоволенню відповідно до статті 33 Конституції України, статей 64, 65, 106 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), частини другої статті 824 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У січні 2018 року Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради та КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Полтави та зупинено виконання рішення Київського районного суду міста Полтави від 07 вересня 2017 року в частині задоволення позовних вимог КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради до закінчення касаційного провадження.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 червня 2018 року справу № 552/1146/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що спірною є квартира АДРЕСА_1 а не по АДРЕСА_3, як зазначив ОСОБА_1 .
Згідно з ордером від 09 січня 1981 року № 14, виданим Полтавською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони СРСР, вказана квартира була надана ОСОБА_2 на сім`ю з двох осіб - основному квартиронаймачу ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 .
За довідкою КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради від 31 березня 2017 року № 714/02 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 був прийнятий на баланс комунального підприємства 31 березня 2012 року відповідно до рішення Полтавської міської ради від 16 березня 2012 року.
У спірній квартирі з часу її отримання проживали та були зареєстрованими: ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв`язку зі смертю квартиронаймача та його дружини, вони були зняті з реєстраційного обліку.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що в березні 2016 року він переїхав до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що його тітка ОСОБА_3 хворіла та потребувала додаткового догляду, якого не міг надати її чоловік.
Також судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_3 та вселився у спірну квартиру не як член сім`ї квартиронаймача, а як особа, що здійснювала догляд за ОСОБА_3 .
За актом обстеження житлових умов заявника від 17 лютого 2017 року, складеним КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради, ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_2 .