Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 607/12186/16-ц
провадження № 61-44381св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2016 року у складі судді Грицак Р. М. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Сташків Б. І., Костів О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору дарування, посилаючись на те, що за договором дарування від 30 березня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І. Т. та зареєстрованим в реєстрі за № 3909, вона подарувала своїм батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нежиле приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 566,5 кв. м. Після укладення зазначеного договору її відносини з відповідачами суттєво погіршилися і вони вчинили злочин щодо її психічного та фізичного здоров`я. Доказом вчинення злочину щодо неї обдарованим ОСОБА_2 є вирок Тернопільського міськрайонного суду від 05 вересня 2016 року у справі № 607/8538/16-к, яким ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (умисне легке тілесне ушкодження), та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. Враховуючи викладене, посилаючись на положення частини першої статті 727 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ОСОБА_1 просила розірвати вищевказаний договір дарування та зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 повернути їй нежиле приміщення АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2016 року позов задоволено. Розірвано договір дарування нежилого приміщення АДРЕСА_1, укладений 30 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І. Т. та зареєстрований в реєстрі за № 3909. Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 нежиле приміщення АДРЕСА_1 .
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_3 позов визнала, а вина ОСОБА_2 в завданні позивачу тілесних ушкоджень встановлена вироком суду, що набрав законної сили. Тому позовні вимоги доведені належними доказами та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" (далі - ПАТ "Укргазпромбанк") відхилено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що внаслідок розірвання спірного договору дарування ОСОБА_1 набула статусу іпотекодавця за іпотечним договором в тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки. Крім того, 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 стала переможцем торгів з продажу Фондом гарантування вкладів фізичних осіб права вимоги за договором банківського кредиту від 31 травня 2010 року № 8-Ф-К-Л, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ "Укргазпромбанк". Оскільки право вимоги за вказаним договором банківського кредиту належить ОСОБА_1, а не ПАТ "Укргазпромбанк" чи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то права та інтереси ПАТ "Укргазпромбанк" не порушені. Висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У вересні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі або закрити провадження у справі.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що він не був належним чином повідомлений судами першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи, внаслідок чого був позбавлений можливості подати заяву про застосування позовної давності, що є порушенням його права на доступ до правосуддя та ефективний захист. Крім того, суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, не звернули уваги на те, що спірне нежиле приміщення АДРЕСА_1 є предметом іпотеки і не залучили до участі у справі ПАТ "Укргазпромбанк" як третю особу.
В листопаді 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
02 листопада 2018 року справа № 607/12186/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 158 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 27 ЦПК України 2004 року).
Відповідно до частин третьої-шостої статті 74 ЦПК України 2004 року судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.