Постанова
Іменем України
10 червня 2020року
м. Київ
справа № 454/2786/17-ц
провадження № 61-975св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ, Приватне підприємство "Узон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 квітня 2019 року у складі судді Веремчука О. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Курій Н. М., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ, Приватне підприємство "Узон" (далі - ПП "Узон"), про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя, визнання за кожним із подружжя ідеальної частки у праві власності на автомобіль, залишення автомобіля у спільній сумісній власності подружжя, повернення/витребування автомобіля.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 13 жовтня 2001 року між сторонами у справі укладений шлюб, який розірвано рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16 квітня 2015 року. Зазначає, що у провадженні суду перебуває цивільна справа щодо поділу спільного майна, а саме: житлового будинку на АДРЕСА_1 . Крім вказаного будинку, в шлюбі, згідно з біржовою угодою від 31 грудня 2009 року, вони придбали автомобіль марки Mersedes-BenzSprinter316 CDI 2002 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, ( НОМЕР_2 ). Згідно з довідкою-рахунком, виданою ПП "Узон", вказаний автомобіль цього ж дня перереєстрований за ОСОБА_3, яка є рідною сестрою її колишнього чоловіка та якій відомо, що автомобіль є спільною сумісною власністю, а отже, без її згоди він не може бути відчужений. Вказує, що з метою приховання автомобіля від його поділу як спільного майна подружжя після розірвання шлюбу, діючи усупереч її інтересам і без її відома та письмової згоди, яку відповідач повинен був отримати згідно з вимогами статті 65 СК України, ОСОБА_2 17 березня 2015 року відчужив цей автомобіль своїй сестрі ОСОБА_3, що відбулося оформленням довідки - рахунку, що видана 17 березня 2015 року ПП "Узон". При чому обоє діяли не добросовісно. Вартість спірного автомобіля складає приблизно 12 000,00 дол. США, відповідно це майно є цінним, а сам договір виходить за межі дрібного побутового, що свідчить про те, що для його відчуження потрібна була її письмова згода, якої надано не було. Таким чином, цей договір суперечить нормам закону та грубо порушує її права, а тому має бути визнаний недійсним.
Посилаючись на викладене, позивач просилавизнати недійсним договір купівлі-продажу пасажирського автомобіля марки Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI 2002 року виготовлення, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку від 17 березня 2015 року № ВІА 177411, визнати автомобіль спільною сумісною власністю подружжя, визнати за кожним із них по 1/2 ідеальної частки у праві власності на цей автомобіль та залишити його у їхній спільній сумісній власності з поверненням/витребуванням його від ОСОБА_3 .
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 23 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу пасажирського автомобіля Мercedes-Вenz Sprinter 316 СDI 2002 року, державний номерний знак НОМЕР_1 білого кольору ( НОМЕР_2 ), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі довідки -рахунку від 17березня 2015 року № ВІА 177411. Визнано автомобіль Мercedes-Вenz Sprinter 316 СDI 2002 року, спільною та сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 ідеальної частки у праві власності на автомобіль Мercedes-Вenz Sprinter 316 СDI 2002 року. Залишено автомобіль Мercedes-Вenz Sprinter 316 СDI 2002 року, у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Повернуто/витребувано автомобіль Мercedes-Вenz Sprinter 316 СDI 2002 року, від ОСОБА_3 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 відчужив спірний автомобіль його рідній сестрі ОСОБА_3, яка достовірно знала, що її брат перебуває у шлюбі із позивачем, а транспортний засіб придбаний ними у шлюбі і відповідно є їхньою спільною сумісною власністю. Автомобіль є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно позивач має рівну частку у його праві власності, а отже, згідно зі статтею 388 ЦК України існують достатні правові підстави для витребування його від ОСОБА_3 так як автомобіль вибув з її володіння не із її волі.
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу пасажирського автомобіля Мercedes-Вenz Sprinter 316 СDI 2002 року, державний номерний знак НОМЕР_1, білого кольору ( НОМЕР_2 ), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі довідки - рахунку від 17 березня 2015 року № ВІА 177411. Визнано автомобіль Мercedes-Вenz Sprinter 316 СDI 2002 року, державний номерний знак НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 ідеальної частки у праві власності на автомобіль Мercedes-ВenzSprinter 316 СDI 2002 року, державний номерний знак НОМЕР_1 . Зобов`язано ОСОБА_3 протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили, повернути, отриманий за недійсним правочином, автомобіль марки Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI 2002 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, ( НОМЕР_2 ), у власність ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили, повернути ОСОБА_3 124 600,00 грн, отримані за недійсним правочином.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 відчужив спірний автомобіль рідній сестрі ОСОБА_3, яка достовірно знала, що її брат перебуває у шлюбі із позивачем, а отже, придбаний ними у шлюбі автомобіль є їхньою спільною сумісною власністю. Суд першої інстанції не визначив порядок і спосіб застосування реституції, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з визначенням порядку та способу її застосування. За встановлених обставин, відсутні підстави передбачені статтею 388 ЦК України для витребування майна від добросовісного набувача.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову або залишити позовну заяву без розгляду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що інтереси ОСОБА_1 у суді представляла ОСОБА_6, яка не є адвокатом, на підставі довіреності, яка посвідчена за кордоном. Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів із відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 08 квітня 2015 року № 6-7цс15. Суд апеляційної інстанції не встановив, чи знала ОСОБА_3 про відсутність згоди дружини на продаж автомобіля і що вона діяла недобросовісно. З 01 квітня 2015 року він припинив підприємницьку діяльність та відповідно продав цей автомобіль, оскільки це вантажний автомобіль і він використовувався лише для перевезення товару, свиней, вантажів і їх продажу. За реалізовані кошти, він здійснив ремонт у середині будинку та витрачав кошти на його утримання, шо підтверджується відповідним актом. Таким чином, фактично він мав право відчужувати автомобіль, оскільки по-перше він був у шлюбі на той час, а по-друге Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року за № 1388, не вимагають письмової згоди другого із подружжя на зняття із реєстрації автомобіля.
У травні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що автомобіль придбаний за спільні кошти подружжя в інтересах сім`ї, і використовувався сторонами спільно як для перевезення пасажирів, так і вантажу, а підприємницькою діяльністю вони займалися спільно.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 13 жовтня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16 квітня 2015 року.
У період шлюбу, 31 грудня 2009 року сторонами придбано спірний автомобіль, який зареєстровано на ОСОБА_2 .
Згідно з відповіддю Управління ДАІ ГУМВСУ у Львівській області від 03 листопада 2015 року, власником автомобіля марки Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI 2002 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку від 17 березня 2015 року серії ВІА №177411, що видана ПП "Узон".
Попереднім власником автомобіля був ОСОБА_2 на підставі біржової угоди від 31 грудня 2009 року № 002236, що видана ТБ "Авто-інформ".
Згідно з довідкою-рахунком ПП "Узон" від 17 березня 2015 року, автомобіль відчужено за 124 600,00 грн.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).