ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/546/19
Провадження № 11-1260заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2019 року (у складі колегії суддів Стеценка С. Г., Кравчука В. М., Саприкіної І. В., Стрелець Т. Г., Шарапи В. М.) у справі № 9901/546/19 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (правонаступник - кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів) про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У жовтні 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі ? КДКП), у якій позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення КДКП від 16 травня 2019 року № 147дп-19 (далі - рішення від 16 травня 2019 року № 147дп-19), яким останнього було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення від 16 травня 2019 року № 147дп-19 є незаконним, необгрунтованим та безпідставним, і, як наслідок, таким, що підлягає скасуванню.
3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки в позовній заяві не зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також не додано документ про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати такого збору. Крім того, позовну заяву подано з пропуском встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строку звернення до суду, а підстави, вказані позивачем для поновлення цього строку, визнані судом неповажними.
4. На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником надіслано документ про сплату судового збору та власне письмове підтвердження того, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав. Крім того, скаржник надав свої обгрунтування щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.
5. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2019 року в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 КАС України.
6. Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав через Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2019 року скасувати, а справу направити до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 січня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України.
8. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2020 року замінено відповідача в цій справі на належного - кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
9. Станом на 27 травня 2020 року відзив на апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду не надходив.
Оцінка суду першої інстанції
10. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів та не навів переконливих обґрунтувань, які достовірно і беззаперечно могли б свідчити про поважність причин пропуску ним строку звернення до суду.
10.1. Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду засновані на припущеннях і фактично зводяться до доводів, які вже були наведені ним у позовній заяві, зокрема, стосовно оскарження ним спірного рішення до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП). Таким підставам пропуску строку звернення до суду вже була надана оцінка Верховним Судом, який в ухвалі від 22 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без руху зазначив, що вказані обставини не впливають на перебіг визначеного процесуальним законом строку, у межах якого може бути реалізовано право на судовий захист, а також об`єктивно не перешкоджають поданню позовної заяви до суду. Інших аргументів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач не навів.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
11. На обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене внаслідок неправильного застосування норм чинного законодавства, які регулюють процедури оскарження рішень КДКП та стосуються питання визначення строків для такого оскарження.
11.1. Скаржник зауважує, що передбачений процесуальним законом строк звернення до суду був пропущений не тому, що він обрав на власний розсуд позасудовий спосіб захисту свого порушеного права, а внаслідок того, що державним органом, що повинен був реалізовувати процедуру такого захисту, тобто ВРП, не було забезпечено таку реалізацію, до того ж у такий спосіб, що унеможливив визнання таких дій неправомірними та спонукати ВРП здійснити розгляд його законних вимог. Це зумовило виникнення ситуації, коли передбачена законом альтернативність способів захисту була фактично скасована діями ВРП і єдиним способом захисту його прав стала лише (і виключно) можливість звернутися до суду.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
12. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
13. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
14. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
15. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
16. За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
18. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина пʼята статті 122 КАС України).
19. Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
20. За частиною другою статті 123 цього Кодексу якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.