У Х В А Л А
14 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 761/22513/15-ц
Провадження № 14-77цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор" (далі - ГБК "Авіатор", кооператив), голови правління ГБК "Авіатор" Храплюка Сергія Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксепт-транс" (далі - ТОВ "Аксепт-транс"), про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності посадових осіб та визнання угоди недійсною
за касаційною скаргою ТОВ "Аксепт-транс" на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у складі колегії суддів Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., Соколової В. В., та
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який під час розгляду справи уточнив, та остаточно просив:
- визнати незаконними рішення, дії та бездіяльність посадових осіб правління ГБК "Авіатор", а саме: голови правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_2 з повноваженнями до звітно-виборних загальних зборів членів ГБК "Авіатор" від 17 березня 2012 року та голови правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_3 з 17 березня 2012 року, з часу його обрання на цю посаду, які після 17 березня 2012 року не здійснили до цього часу передачу (перший) та не прийняли за актом приймання-передачі (другий) печатки ГБК "Авіатор" і товарно-матеріальних цінностей кооперативу, внаслідок чого ОСОБА_2 незаконно з 17 березня 2012 року були створені умови користуватися наявною у нього печаткою ГБК "Авіатор" та підписувати будь-які фіктивні документи та інші правочини від імені кооперативу, у тому числі і протокол засідання правління кооперативу від 15 лютого 2012 року № 2, а ОСОБА_3 - безконтрольно розпоряджатися коштами кооперативу та сприяти стороннім особам користуватися печаткою кооперативу і затверджувати від імені кооперативу фіктивні документи на шкоду інтересів ГБК "Авіатор" та його членів;
- визнати недійсним вчинений односторонньо головою правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_2 витяг зборів правління ГБК "Авіатор" від 15 лютого 2012 року - запис у ньому про уповноваження голови правління ОСОБА_2 на укладення та підписання угоди про реструктуризацію заборгованості за договором від 19 листопада 2001 року № 12/01 щодо будівництва підземного двоповерхового гаражу, та на підставі цього протоколу укладення ним від імені ГБК "Авіатор" з ТОВ "Аксепт-транс" угоди від 15 лютого 2012 року.
17 січня 2017 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали) у частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним вчиненого односторонньо головою правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_2 витягу зборів правління ГБК "Авіатор" від 15 лютого 2012 року - запису у ньому про уповноваження голови правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_2 на укладення та підписання угоди про реструктуризацію заборгованості за договором від 19 листопада 2001 року № 12/01 про будівництво підземного двоповерхового гаражу.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд керувався тим, що 09 лютого 2016 року рішенням Шевченківського районного суду міста Києва, яке 06 липня 2016 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва, визнано недійсним рішення зборів правління ГБК "Авіатор" від 15 лютого 2012 року, оформлене протоколом за № 2, про уповноваження голови правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_2 на укладення та підписання угоди про реструктуризацію заборгованості за договором від 19 листопада 2001 року № 12/01 про будівництво підземного двоповерхового гаражу на АДРЕСА_1 . Тобто існує ухвалене судом рішення, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у частині першій пункту третього позовних вимог від 07 серпня 2015 року з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17 січня 2017 року.
Після чого у провадженні суду залишилися вимоги у частині визнання недійсним вчиненого односторонньо головою правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_2 протоколу № 2, укладення ним від імені кооперативу угоди від 15 лютого 2012 року про реструктуризацію заборгованості за договором від 19 листопада 2001 року № 12/01 про будівництво підземного двоповерхового гаражу. А також вимоги про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності посадових осіб правління ГБК "Авіатор", а саме: голови правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_2 з повноваженнями до звітно-виборних загальних зборів членів ГБК "Авіатор" від 17 березня 2012 року та голови правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_3 з 17 березня 2012 року, з часу його обрання на цю посаду, які після 17 березня 2012 року не здійснили до цього часу передачу (перший) та не прийняли за актом приймання-передачі (другий) печатки ГБК "Авіатор" і товарно-матеріальних цінностей кооперативу, внаслідок чого ОСОБА_2 незаконно з 17 березня 2012 року були створені умови користуватися наявною у нього печаткою ГБК "Авіатор" та підписувати будь-які фіктивні документи та інші правочини від імені кооперативу, у тому числі і протокол засідання правління кооперативу від 15 лютого 2012 року № 2, а ОСОБА_3 - безконтрольно розпоряджатися коштами кооперативу та сприяти стороннім особам користуватися печаткою кооперативу і затверджувати від імені кооперативу фіктивні документи на шкоду інтересів ГБК "Авіатор" та його членів.
14 травня 2018 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою закрив провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним вчиненого односторонньо головою правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_2 протоколу № 2 правління ГБК "Авіатор", укладення ним від імені кооперативу угоди від 15 лютого 2012 року про реструктуризацію заборгованості за договором від 19 листопада 2001 року № 12/01 про будівництво підземного двоповерхового гаражу.
Указану ухвалу мотивовано тим, що позивач є членом ГБК "Авіатор", був членом правління ГБК "Авіатор", має право на участь в управлінні кооперативом, тому оспорює укладений колишнім головою кооперативу протокол та угоду.
Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року у справі № 910/11436/16 стосовно ГБК "Авіатор" порушено провадження у справі про банкрутство із визнання ТОВ "Аксепт-транс" його кредитором.
Крім цього, рішенням Господарського суду міста Києва від 21 січня 2015 року у справі № 910/10915/14, що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ГБК "Авіатор" до ТОВ "Аксепт-транс" про визнання недійсною угоди про реструктуризацію заборгованості від 15 лютого 2012 року.
Суд вважав, що вимоги щодо визнання недійсним вчиненого односторонньо головою правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_2 протоколу № 2, укладення ним від імені кооперативу угоди від 15 лютого 2012 року про реструктуризацію заборгованості за договором від 19 листопада 2001 року № 12/01 про будівництво підземного двоповерхового гаражу підлягають розгляду в порядку господарського судочинства судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
09 грудня 2019 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2017 року залишено без змін. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції мотивував постанову, зокрема тим, що суд першої інстанції не перевірив, чи виникли між позивачем та відповідачем господарські правовідносини, чи член кооперативу діє у власних членських інтересах, які не є господарськими, чи порушені взагалі права позивача діями відповідача, які він оспорює, та передчасно вирішив питання про закриття провадження у вказаній частині позовних вимог. Зазначені порушення, на думку апеляційного суду, в силу вимог статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому апеляційний суд вважав безпідставним посилання суду першої інстанції на рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2015 року у справі № 910/10915/14, зазначивши, що між двома юридичними особами спір правомірно розглянуто судами господарської юрисдикції.
Однак у цьому спорі суб`єктний склад сторін є іншим, а тому суд першої інстанції повинен перевірити питання юрисдикційності цієї справи.
У грудні 2019 року ТОВ "Аксепт-Транс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, яку просило скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 14 травня 2018 року.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вимоги про визнання недійсним вчиненого односторонньо головою правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_2 протоколу № 2, укладення ним від імені кооперативу угоди від 15 лютого 2012 року про реструктуризацію заборгованості за договором від 19 листопада 2001 року № 12/01 про будівництво підземного двоповерхового гаражу не підлягають розгляду за правилами цивільної юрисдикції.
Незалежно від напряму діяльності ГБК "Авіатор" є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Члени гаражно-будівельного кооперативу є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління або припинення діяльності такої юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув, а тому зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19).
Крім того, 11 жовтня 2016 року Господарський суд міста Києва порушив провадження у справі № 910/11436/16 про банкрутство ГБК "Авіатор".
Апеляційний суд не врахував, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник, а також спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14, а також у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2018 року у справі № 925/1874/13.
17 січня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
16 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
28 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, оскільки касаційна скарга містить доводи порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття справи до розгляду з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
На час звернення з касаційною скаргою та вирішення Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду набрав чинності (19 жовтня 2019 року) Закон України від 02 жовтня 2019 року № 142-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи" (далі - Закон № 142-IX), відповідно до якого частина шоста статті 403 та частина шоста статті 404 ЦПК України викладені в нових редакціях.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати (частина шоста статті 404 ЦПК України).
У справі, яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1, як член кооперативу, звернувся до суду із позовом до ГБК "Авіатор", голови правління ГБК "Авіатор" Храплюка С. М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "Аксепт-транс", про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності посадових осіб та визнання угоди недійсною.
У касаційній скарзі ТОВ "Аксепт-Транс" не погоджується з висновками апеляційного суду про віднесення до цивільної юрисдикції позовних вимог про визнання недійсним вчиненого односторонньо головою правління ГБК "Авіатор" ОСОБА_2 протоколу № 2, укладення ним від імені кооперативу угоди від 15 лютого 2012 року про реструктуризацію заборгованості за договором від 19 листопада 2001 року № 12/01 про будівництво підземного двоповерхового гаражу.
Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Зокрема, у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц (провадження № 14-642цс18) за позовом фізичної особи до кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів про визнання рішення недійсним, яким позивача відсторонено від виконання обов`язків члена правління Кооперативу, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 10 липня 2003 року № 1087-IV "Про кооперацію" (далі - Закон № 1087-IV), який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні (преамбула цього Закону).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1087-IV кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.
Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 2 Закону № 1087-IV).
Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій), згідно з пунктами 1, 4 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах: між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув; між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (частина перша статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час перегляду справи у касаційному порядку).
Аналізуючи норми права, можна зробити висновок, що на час звернення з позовом до суду (серпень 2016 року) уГПК України були чітко передбачені категорії корпоративних спорів, які мали розглядатися за правилами господарського судочинства. До таких віднесено і справи за спорами учасників щодо участі в органах управління юридичної особи.
Із урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими.
Схожі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19) та зазначила, що при визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.