ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 640/18504/18
Провадження № 11-1116апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 640/18504/18 за позовом ОСОБА_1 до голови Апеляційного суду міста Києва Головачова Ярослава Вячеславовича про визнання незаконним (протиправним) та скасування наказу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2019 року (суддя Шрамко Ю. Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (у складі колегії суддів Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., Беспалова О. О.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до голови Апеляційного суду міста Києва Головачова Я. В., у якому просив визнати незаконним (протиправним) та скасувати наказ голови Апеляційного суду міста Києва Головачова Я. В. від 10 грудня 2015 року № 179-РСО в частині визначення (закріплення) уповноважених органів за конкретними слідчими суддями Апеляційного суду міста Києва для розгляду клопотань про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права людини.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що голова Апеляційного суду міста Києва Головачов Я. В. при прийнятті оскаржуваного наказу вийшов за межі повноважень, оскільки крім визначення слідчих суддів Апеляційного суду міста Києва визначив, які слідчі судді від яких органів розглядають клопотання без їх автоматизованого розподілу, чим порушив вимоги законодавства, права ОСОБА_1 та невизначеного кола осіб.
3.Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 07 березня 2019 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 червня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2019 року скасував, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки таку справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
5. Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року і прийняти нове рішення - про задоволення позовних вимог.
6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08 жовтня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України у зв`язку з тим, що позивач оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 листопада 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
9. Станом на 20 травня 2020 року відзив на касаційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини
10. Суди попередніх інстанцій установили, що слідчим суддею Ященко М. А. в межах кримінального провадження № 42018110350000075 від 17 травня 2018 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 Кримінального кодексу України, розглядалися клопотання прокурора та надавалися дозволи на проведення стосовно останнього негласних слідчих (розшукових) дій за № 01-11648т/НСД, № 01-11649т/НСД, № 01-11650т/НСД, № 01-11651т/НСД.
11. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 стало відомо, що головою Апеляційного суду міста Києва Головачовим Я. В. видано наказ від 10 грудня 2015 року № 179-РСО "Щодо розгляду клопотань про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права людини", пунктом 3 якого наказано: розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій органів прокуратури України покладається на слідчих суддів Апеляційного суду міста Києва Крижанівську Г. В. або Ященка М. А .
12. У зв`язку із зазначеним позивач вважає, що рішення слідчого судді при розгляді клопотань прокурора ухвалювалися незаконним (неповноважним) складом суду (слідчим суддею), оскільки розподіл клопотань (судових справ) здійснювався без автоматизованого розподілу, а по наказу (в ручному режимі).
13. Вважаючи наказ відповідача від 10 грудня 2015 року № 179-РСО протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наказом голови Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року № 179-РСО було визначено декілька груп клопотань, які підлягають розгляду слідчим суддею, та по кожній групі визначено кілька суддів, а отже, це рішення прийняте відповідно до законодавства та права позивача й інших осіб зазначеним наказом порушені не були.
15. Окремо суд першої інстанції зауважив, що оскаржуваний наказ був прийнятий відповідачем, зокрема, з метою забезпечення покладених на голову суду обов`язків по забезпеченню охорони державної таємниці.
16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження в адміністративній справі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки прийняття головою суду оскаржуваного наказу не породжує виникнення в нього публічно-правових відносин з особою, яка є учасником судового процесу (кримінального провадження).
17. Оцінка судових рішень слідчих суддів, на яких було розподілено матеріали на підставі оскаржуваного наказу, у тому числі, чи повноважним складом суду воно ухвалено, надається виключно в порядку Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
18. Водночас апеляційний суд зазначив, що здійснення головою суду або іншою особою функцій, пов`язаних із судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду, а тому він не зазначає суд, до юрисдикції якого має належати розгляд цієї справи.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково вважає, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
20. На переконання скаржника, голова Апеляційного суду міста Києва при виданні оскаржуваного наказу виконував делеговані йому повноваження в частині визначення слідчих суддів в порядку статті 247 КПК України, тобто виступав як суб`єкт владних повноважень, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
21. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
22. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
23. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
25. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
26. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.