ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/212/19
Провадження № 11-1202заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року (судді Данилевич Н. А., Бевзенко В. М., Шарапа В. М., Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.) в адміністративній справі № 9901/212/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС; Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії і
ВСТАНОВИЛА:
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позов, у якому просив:
визнати незаконним і скасувати рішення ВККС від 25 лютого 2019 року
№ 261/вс-19 (далі - Рішення);
поновити порушені права шляхом зобов`язання завершити кваліфікаційне оцінювання в межах оголошеного рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18 конкурсу на зайняття 78 вакантних посад суддів у складі Верховного Суду та включення до фінального рейтингу конкурсу.
Обґрунтовуючи позов, позивач покликався на те, що Рішення не містить підстав для його ухвалення та мотивів, з яких Комісія дійшла висновку про невідповідність його кандидатури на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики. Наведені мотиви є формальними,необґрунтованими та беззмістовними, оскільки не мають правових визначень, за яких позивача можна визнати нездатним здійснювати правосуддя в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (далі також - КЦС ВС).
2.Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від
01 жовтня 2019 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суд дійшов висновку, що повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та належать до виключної компетенції ВККС як уповноваженого колегіального органу, який на постійній основі діє в системі правосуддя України. Спірне Рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є обґрунтованим, пропорційним, ухвалено з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
3. ОСОБА_1 не погодився із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року і подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його й ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Суть вимог апеляційної скарги зводиться до того, що Комісія не виправдала свої дії щодо визнання позивача таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя, адже не довела, яким показникам не відповідає позивач та чим це підтверджується.
Зокрема, не зазначила в оскарженому рішенні, у чому саме полягала помилковість оцінки досліджених матеріалів досьє; яким саме матеріалам досьє була надана помилкова оцінка. Не визначила, які саме дії чи обставини є такими, що свідчать про недотримання кандидатом правил професійної етики та критеріїв доброчесності; не мотивувала, чому та з огляду на які підстави відхиляє доводи та заперечення позивача, висловлені ним на противагу висновкам Громадської ради доброчесності (далі - ГРД).
Не погоджується з таким обґрунтуванням Рішення: висновок про визнання ОСОБА_1 здатним здійснювати правосуддя в КЦС ВС "не набрало необхідної кількості голосів"; колегія ВККС ухвалила "поспішне рішення". Переконує, у разі якщо означене обґрунтування є належним і відповідає критерію "обґрунтованості" у розумінні положень пункту 3 частини другої статті 2 КАС України, то тоді ВККС як колегіальний орган повинна аргументувати своє рішення посиланням на обставини, через які рішення не набрало необхідної кількості голосів.
На думку позивача, ВККС порушила принцип верховенства права, а відсутність у законі механізму захисту від можливого свавільного втручання у право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист.
З погляду скаржника, суд першої інстанції самоусунувся від вирішення спору, обмежився формулюваннями про те, що оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді є прерогативою й виключно компетенцією Комісії.
Суд не сформулював правозастосовного висновку з визначенням (дефініцією) поняття "доброчесність", проігнорував рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/637/18, яке мало зорієнтувати суд першої інстанцій у цій справі на ухвалення протилежного й позитивного для позивача рішення.
4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 грудня 2019 року відкрила апеляційне провадження у зазначеній справі та призначила її до розгляду.
5. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи і дійшла висновку про таке.
Суд установив, що Комісія рішенням від 02 серпня 2018 № 185/зп-18 оголосила конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
Рішенням Комісії від 16 жовтня 2018 року № 118/вс-18 ОСОБА_1 допущено до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів КЦС ВС.
За результатами анонімного письмового тестування ОСОБА_1 набрав 77,25 бала, письмового завдання - 90,5 бала і згідно з рішенням Комісії від 20 грудня 2018 року № 323/зп-18 був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
22 січня 2019 року ГРД склала висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
У висновку ГРД зазначила, що кандидат на посаду судді Верховного Суду допустив порушення правил етики у професійній діяльності і в особистому житті, ображав інших людей, допускав неетичне спілкування. Приміром, ОСОБА_1 неодноразово залишав коментарі непристойного характеру, вдавався до глузливих висловлювань на адресу громадських активістів, демонстрував вороже ставлення до журналістів. Коли виконував повноваження депутата Кременчуцької міської ради, за твердженнями журналістів, використовував у публічних дискусіях секcистські висловлювання.
До факторів, що свідчать про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, ГРД віднесла те, що позивач використовував свій статус депутата Кременчуцької міської ради для отримання незаконних вигоди чи безпідставної і несправедливої переваги його дружиною. Зокрема, ГРД повідомила, що у 2016 - 2017 роках, тоді, коли ОСОБА_1 був депутатом названого органу місцевого самоврядування, його дружина як самозайнята особа надавала юридичні послуги комунальному підприємству "Кременчукводоканал" на суму 275 000 грн на рік. У 2018 році ця сума становила 100 000 грн. У 2012 - 2014 роках такі послуги не надавалися, а у 2015 році сума за ці послуги становила лише 35 000 грн.
З огляду на ці факти ГРД виснувала високу ймовірність використання позивачем свого статусу депутата Кременчуцької міської ради та радника голови з правових питань, бо він міг впливати на об`єктивність чи неупередженість ухвалення рішень на обрання особи, яка надалі надавала юридичні послуги комунальним підприємствам міста.
З висновком ГРД не погодилися окремі її члени і висловили окремі думки, які були долучені до висновку й досліджувалися ВККС як у складі колегії, так і в пленарному складі.
ВККС рішенням у складі колегії від 01 лютого 2019 року № 148/вс-19 визнала ОСОБА_1 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду. У цьому рішенні зазначила, що воно набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент).
25 лютого 2019 року ВККС у пленарному складі рішенням № 261/вс-19 визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.
У цьому рішенні ВККС зазначила, що на пленарному засіданні заслухала пояснення ОСОБА_1, доповідача, дослідила рішення колегії ВККС від
01 лютого 2019 року № 148/вс-19, висновок ГРД, окремі думки членів ГРД і визнала, що колегія Комісії надала помилкову оцінку дослідженим матеріалам досьє кандидата ОСОБА_1, зокрема, обставинам, викладеним у висновку ГРД, поясненням кандидата та ухвалила поспішне рішення про визнання його таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у КЦС ВС.
Комісія не підтримала рішення ВККС від 01 лютого 2019 року № 148/вс-19, ухвалене у складі колегії, і констатувала, що рішення Комісії від 01 лютого
2019 року про визнання ОСОБА_1 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у КЦС ВС, не набрало не менше ніж одинадцять голосів.
6. Надаючи оцінку доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
Згідно з частиною першою статті 79 Закону України від 2 червня
2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.
У частині другій статті 17 цього Закону встановлено, що найвищим судом у системі судоустрою визначений Верховний Суд. Згідно з нормами Прикінцевих та перехідних положень цього Закону Верховний Суд створюватиметься як новий орган, до якого судді призначатимуться на конкурсній основі.
Як установлено частиною другою статті 81 Закону № 1402-VIII, на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 38 цього Закону суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог.
Згідно з частинами першою та другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою зазначеної статті Закону № 1402-VIII є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п`ятої статті 83 цього Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
Згідно з частиною першою статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 81 цього Закону передбачено, що Комісія за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.
Відповідно до пункту 16 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від
03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16) дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ згаданого Положення співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів:
оголошення доповіді за результатами дослідження досьє;
надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію;
послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.
Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом на посаду судді) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності (пункт 20 розділу III Положення № 143/зп-16).
Згідно з пунктом 11 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII суддівське досьє має містити інформацію про відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, зокрема копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції.