ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/257/19
Провадження № 11-1236заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С.,
Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І.,
Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа ? Громадська рада доброчесності, про визнання протиправним та скасування рішення від 11 лютого 2019 року № 197/вс-19
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня
2019 року(у складі колегії суддів Усенко Є. А., Бившевої Л. І., Олендера І. Я.,
Ханової Р. Ф., Блажівської Н. Є.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від
11 лютого 2019 року № 197/вс-19 про визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він брав участь у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, оголошеного рішенням ВККС від 02 серпня 2018 року № 185/зп-16, за спеціальною процедурою призначення.
Рішенням Комісії від 29 грудня 2018 року № 330/зп-18 ОСОБА_1 був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" у межах процедури конкурсу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
01 лютого 2019 року Громадською радою доброчесності (далі ? ГРД) було затверджено висновок про невідповідність позивача як кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики. Зазначений висновок не був направлений ОСОБА_1, а ВККС цей висновок був направлений у неробочий час, що, на думку позивача, є порушенням вимог Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від
13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі ? Регламент). До того ж рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року в адміністративній справі № 826/10158/17, яке набрало законної сили 30 квітня 2018 року, визнано протиправним та скасовано попередній висновок ГРД від 18 квітня 2017 року. При цьому у висновку від 01 лютого 2019 року третя особа посилається фактично на ті ж обставини, які судовим рішенням у справі № 826/10158/17 визнано необґрунтованими припущеннями.
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від
24 травня 2019 року залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху як таку, що подана з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС України), та надав десятиденний строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причини пропуску такого строку та з наданням відповідних доказів.
4. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення з позовом до адміністративного суду поновлено цей строк та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС.
5. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від
20 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
6. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з тих підстав, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, тому таке рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Водночас разом з апеляційною скаргою позивач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, на обґрунтування якого він посилається на отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції 04 листопада
2019 року, що підтверджується відповідною розпискою про отримання копії рішення особисто.
7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 грудня 2019 року поновила позивачу строк на апеляційне оскарження та відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2019 року.
8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 грудня 2019 року призначила розгляд справи у судовому засіданні. Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати розгляд справи було відкладено на 20 травня 2020 року о 12 годині 30 хвилин.
9. 28 грудня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ВККС надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2019 року залишити без змін.
10. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно із частиною 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явилися.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
11. Рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 185/зп-16 оголошено конкурс на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
12. 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
13. Комісією 18 жовтня 2018 року прийнято рішення № 231/зп-18, зокрема, про допуск ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
14. Рішенням Комісії від 29 грудня 2018 року № 330/зп-18 затверджено результати складеного іспиту під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду, згідно з якими ОСОБА_1 отримав 81,75 бала за анонімне письмове тестування та 84 бали - за виконання практичного завдання, за наслідками чого його допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" в межах процедури конкурсу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
15. 01 лютого 2019 року ГРД затверджено висновок про невідповідність позивача як кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики. Цей висновок було направлено Комісії з порушенням пункту 4.10.1 розділу IV Регламенту, а саме: його надіслано засобами електронного зв`язку 01 лютого о 23 годині 17 хвилин. На підставі зазначеного висновок ГРД від 01 лютого 2019 року не був розглянутий ВККС у спосіб, установлений частиною першою статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі ? Закон № 1402-VIII), проте відомості, зазначені у висновку, були взяті Комісією до відома.
16. Рішенням ВККС від 11 лютого 2019 року № 197/вс-19 ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду.
17. Комісія мотивувала своє рішення тим, що за результатами дослідження наявних у досьє позивача матеріалів та проведеної співбесіди було встановлено, що позивач у матеріалах досьє та поясненнях під час співбесіди надав суперечливі відомості, які викликають сумнів у їх достовірності.
У матеріалах досьє зазначено, що дружина позивача за дорученням громадянина ОСОБА_2, чоловіка її сестри, у 2016 році придбала в Києві квартиру. 05 лютого
2019 року позивач надав письмові пояснення та вказав, що дружина орендує у
ОСОБА_2 квартиру з грудня 2016 року. Проте під час співбесіди 11 лютого
2019 року позивач заявив, що дружина із серпня 2018 року в квартирі ОСОБА_2 не проживає, вказана квартира в грудні 2018 продана.
Також Комісія установила, що в деклараціях доброчесності судді за 2016 та
2017 роки ОСОБА_1 не вказав про свою участь у розгляді справи, що була предметом розгляду Європейського суду з прав людини (далі ? ЄСПЛ). Зокрема, у справі "Шалімов проти України" ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, у рішенні ВККС від 11 лютого 2019 року № 197/вс-19 зазначено, що позивач повідомив неповні та недостовірні відомості у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012-2015 роки та в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2015-2017 роки, що суперечить статті 1 Кодексу суддівської етики. Зокрема, у рішенні Комісії від 11 лютого 2019 року зазначено, що дохід дружини позивача, вказаний ОСОБА_1, на 69 605 тис. грн менше, ніж нараховано податковими агентами; дружина позивача, окрім набуття у власність 15 земельних ділянок загальною площею близько 110 га у спадщину від сторонніх осіб на території Зорянської сільської ради Володарського району Донецької області, одна з яких придбана 30 листопада 2018 року, має в оренді земельну ділянку площею 7,65 га, розташовану там же і набуту 01 січня 2006 року, проте позивач не вказав цю земельну ділянку в деклараціях. ОСОБА_1 з 2008 по 2016 роки придбав земельні ділянки загальною площею 18,54 га на території Зорянської сільської ради Володарського району Донецької області, причому дві земельні ділянки загальною площею 15,01 га набув за заповітами від сторонніх осіб у 2006 році.
Син позивача ОСОБА_3, який закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин (Російська Федерація) і продовжує навчання в цьому ж навчальному закладі в аспірантурі на оплатній основі (строк навчання, як свідчать матеріали досьє, з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2020 року), також одержав у спадщину від сторонніх осіб дві земельні ділянки загальною площею 15,42 га на території Зорянської сільської ради Володарського району Донецької області в
2014 ? 2016 роках.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач дійшов висновку, що викладені обставини підтверджуються матеріалами досьє та результатами проведеної співбесіди.
18. Вважаючи рішення ВККС від 11 лютого 2019 року № 197/вс-19 необґрунтованим, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Оцінка суду першої інстанції
19. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що рішення ВККС від 11 лютого 2019 року № 197/вс-19 відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, яким повинне відповідати рішення суб`єкта владних повноважень для визнання його правомірним.
20. Відповідно до вимог частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання ? якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
На думку суду першої інстанції, зміст оскаржуваного позивачем рішення та встановлені судом обставини щодо його прийняття свідчать про відсутність передбачених наведеними нормами підстав для його скасування рішення ВККС України.
21. Обґрунтовуючи такий висновок, суд першої інстанції зауважив, що взяття ВККС до відома висновку ГРД від 01 лютого 2019 року не суперечить пункту 4.10.1 Регламенту. Правових підстав для залишення інформації, наведеної у цьому висновку, поза увагою, у Комісії не було. Вона підлягала оцінці разом з іншими матеріалами досьє. Однак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що зі змісту рішення, яке оскаржує позивач, не вбачається, що висновки Комісії за результатами проведення стосовно кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 попереднього кваліфікаційного оцінювання обумовлені висновком ГРД.
22. Стосовно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року у справі № 826/10158/17 суд першої інстанції зазначив, що ним не встановлені обставини щодо відповідності декларацій позивача фактичному майновому стану його та членів його сім`ї, зокрема декларації за 2017 рік, так само, як і обставини щодо набуття права власності на земельні ділянки. Правова оцінка, яку суд зробив стосовно висновку ГРД від 18 квітня 2017 року як такого, що ґрунтується на припущеннях, а відтак не свідчить про недобросовісність ОСОБА_1, не була обов`язковою для ВККС при дослідженні досьє та проведенні співбесіди, оскільки цей висновок Комісією не брався до уваги.
23. Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що рішення від 11 лютого 2019 року № 197/вс-19 приймалось ВККС колегіально за внутрішнім переконанням членів Комісії, з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення. Відповідно до правового регулювання кваліфікаційного оцінювання в процедурі конкурсу на зайняття посади судді оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності покладається саме на членів ВККС України і ґрунтується на засадах рівнoправнoсті та співпричетнoсті дo рішення.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вимог
24. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено рішення Комісії від 11 лютого 2019 року на предмет перевірки його вимогам вмотивованості. Зокрема, позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутня інформація про бали за оцінювання таких критеріїв, як компетентність та професійна етика. Крім того, скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішенні критерії професійної етики та доброчесності оцінювалися на підставі одних і тих же обставин, хоч їх показники встановлення є різними.
25. Скаржник зазначає, що факти недоброчесності судді вже були предметом спору, за наслідками якого винесено судове рішення у справі № 826/10158/17, яке набрало законної сили та яким установлено протиправність висновків ГРД. Ці висновки повністю продубльовані в оскаржуваному рішенні, тому так само мали бути визнані протиправними, чого суд першої інстанції не зробив, що фактично призвело до порушення принципів правової визначеності через незлагодженість прецедентної практики за ідентичних обставин.
26. На думку позивача, щодо недотримання правил декларування ВККС не вказано жодних посилань на дані, отримані від Національного агентства з питань запобігання корупції та Державної фіскальної служби України щодо вчинення ним будь-яких порушень декларування, хоч саме посилання на відомості цих органів є єдиним законним джерелом походження інформації відносно порушення правил декларування.
27. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що він як публічна особа має дещо обмежене право на приватність, однак це положення не застосовується до членів його сім`ї, які є самостійними суб`єктами із самостійними правами. На його думку, ГРД було здійнено втручання у його особисте та сімейне життя.
28. Також скаржник зазначає, що прийняття рішення ЄСПЛ у справі "Шалімов проти України" не стосується судді ОСОБА_1, а тому його участь у конкурсі на зайняття вакантних посад у суді вищої інстанції не вплине на авторитет Верховного Суду. Окрім наведеного, є безпідставними твердження відповідача і про те, що кандидат повідомив у декларації доброчесності судді за 2017 рік недостовірні відомості, а саме те, що суддя не підтвердив участі в розгляді справи ЄСПЛ, оскільки із самої декларації доброчесності судді за 2017 рік вбачається, що ОСОБА_1 у місці для додаткових пояснень, які заповнюються за бажанням, зазначено про прийняте рішення ЄСПЛ "Шалімов проти України", ці відомості було внесено саме в розділ додаткових пояснень виключно у зв`язку з тим, що в рішенні ЄСПЛ не було встановлено порушень позивача.
Позиція ВККС щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .
29. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС зазначає, що вимоги позивача щодо скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції є безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню через його законність та обґрунтованість. Зокрема, відповідач вважає, що рішення Касаційного адміністративногосуду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права щодо законності і обґрунтованості його ухвалення, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
30.Відповідач зазначає, що під час співбесіди з кандидатом на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 обговорено дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Обговоривши в ході співбесіди результати дослідження матеріалів досьє кандидата ОСОБА_1, Комісія ухвалила рішення про непідтвердження здатності скаржника здійснювати правосуддя у відповідному суді.
31. ВККС звертає увагу на те, що процедура визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є виключною компетенцією Комісії, яка здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням і не може зазнавати втручання шляхом перевірки прийнятого Комісією рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання через його судове оскарження за умови дотримання передбачених законом процедур і гарантій.
32. Водночас в апеляційній скарзі позивачем не наведено жодної норми матеріального чи процесуального права, які, на думку ОСОБА_1, порушив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 20 вересня 2019 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права та акти їх застосування
33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.