Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 127/10264/18
провадження № 51-3751км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н. Д.,
прокурора Браїла І. Г.,
в режимі відеоконференції
захисника Бондарчука В. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Бондарчука Вадима Володимировича на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у кримінальному провадженні № 120180200000000 щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років. На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту затримання, тобто з 21 січня 2018 року до набуття вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 18199,60 грн майнової шкоди, 250 000 грн відшкодування моральної шкоди, 5 000 грн витрат на правову допомогу.
За вироком суду, в ніч з 20 на 21 січня 2018 року ОСОБА_1, перебуваючи у власному будинку, розпивав спиртні напої разом зі ОСОБА_3 . Під час вживання алкогольних напоїв між останніми на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розпочалася словесна суперечка, у ході якої у ОСОБА_1 виник умисел на заподіяння ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, наніс ОСОБА_3 множинні удари руками та ногами по різних частинах тіла та по голові потерпілого. Своїми умисними діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці пригоди. В подальшому, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 знищив сліди злочину, а саме вимив підлогу від слідів крові та переніс тіло потерпілого з власного домогосподарства на вулицю, де і залишив його.
Смерть ОСОБА_3 настала від сполучної травми тіла, яка у своєму перебігу викликала розвиток набряку головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма та закрита травма грудей і живота мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за ознакою небезпеки для життя і стоять в причинному зв`язку з настанням смерті. Після отримання сполучної травми тіла ОСОБА_3 міг жити певний проміжок часу, що могло вимірюватися десятками хвилин - декількома годинами.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із судовими рішеннями у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилався на те, що судами не надано належної оцінки показанням ОСОБА_1, який визнав свою вину в тому, що він наносив тілесні ушкодження потерпілому, однак не бажав настання смерті останньому, що в свою чергу слід кваліфікувати за частиною 1 статті 119 КК.
Вважав, що під час досудового розслідування порушений порядок розсекречування та відкриття матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД). Крім того, зазначив, що під час виконання вимог статті 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ОСОБА_1 не надавалися для ознайомлення відеозаписи огляду місця події та НСРД, які сторона обвинувачення використовувала як докази в судовому засіданні, внаслідок чого суд безпідставно, на думку захисника, поклав їх в основу обґрунтування вироку.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав вимоги касаційної скарги у повному обсязі з підстав зазначених в ній, просив скасувати вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги. Стверджував, що винуватість ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом, його дії кваліфіковані вірно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону допущено не було.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При перевірці кримінального провадження судом касаційної інстанції установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, та кваліфікацію його дій за цією нормою кримінального закону, судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у вироку місцевого суду відповідно до статей 370, 373 КПК наведено докладні мотиви.
Зокрема, суд надав належну оцінку показанням самого засудженого, який не заперечував факту нанесення потерпілому ударів, чим спричинив тілесні ушкодження, та обґрунтовано не прийняв до уваги пояснення щодо провокації конфлікту саме потерпілим, який за словами ОСОБА_1 почав його душити, тому що згідно з матеріалами кримінального провадження у ОСОБА_1 не було виявлено тілесних ушкоджень, спричинених здавленням шиї.
В основу судового рішення було обґрунтовано покладено показання засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також письмові докази у кримінальному провадженні, досліджені під час судового розгляду.
Стосовно правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом неодноразово висловлювалася позиція щодо розмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (частина 2 статті 121 КК) і вбивства через необережність (частина 1 статті 119 КК).