Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 158/803/14-к
провадження № 51-1952км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Бульби І. А.,
прокурора Браїла І. Г.,
виправданого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції
захисника Середзінської Т. Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013020000000111, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Заболотці Іваничівського району Волинської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року), ч. 2 ст. 375 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України
№ 1508-VI від 11 червня 2009 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду судді та посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у державних установах, на строк 3 роки з конфіскацією 1/6 частини майна, яке є його власністю.
Цим же вироком виправдано ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України по епізодам одержання хабара від ОСОБА_2 у 2008 році та ОСОБА_3 у 2010 році, а також за ч. 2 ст. 375 КК України за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 рокуапеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Столярука В. В. задоволено частково, апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, скасовано вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року в частині визнання ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року) по епізоду одержання ним 23 червня 2010 року хабара від ОСОБА_3 у розмірі 3 500 гривень, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Арешт на майно ОСОБА_1, накладений в межах цього кримінального провадження, скасовано.
Процесуальні витрати вирішено віднести за рахунок держави.
В решті вирок суду залишено без змін.
За обставин викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що будучи постановою Верховної Ради України № 1570-ш від 23 березня 2000 року обраним суддею України безстроково, працюючи на посаді судді Ківерцівського районного суду Волинської області, будучи представником влади - службовою особою, яка займає відповідальне становище у відповідності до ст. 25 Закону України "Про державну службу", діючи умисно, з корисливих мотивів, 23 червня 2010 року одержав хабар за виконання та невиконання дій з використанням службового становища та наданої йому влади судді в інтересах того хто дає хабара та в інтересах третіх осіб, а саме від ОСОБА_3, при наступних обставинах.
Так, 31 травня 2010 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління юстиції (далі - ВДВС Ківерцівського РУЮ) ОСОБА_4 на підставі постанови Ківерцівського районного суду від 02 лютого 2010 року № 3-57 про оплатне вилучення належного ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_5 автомобіля ВАЗ-2109, д.н.з. НОМЕР_1, склала акт опису й арешту майна серії АА № 445691 , у який включила зазначений транспортний засіб.
У зв`язку з цим, у лютому 2010 року, ОСОБА_3 звернувся до раніше незнайомого йому судді Ківерцівського районного суду ОСОБА_1 з проханням вирішити питання щодо повернення йому та його дружині вказаного автомобіля.
Тоді ж у судді ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на одержання хабара, з метою реалізації якого, у службовому кабінеті № 106 Ківерцівського районного суду за адресою: м. Ківерці, вул. Грушевського, 20 він пообіцяв ОСОБА_3 особисто сприяти у вирішенні цього питання шляхом надання порад, вказівок з підготовки позовної заяви, запевнивши, що зможе прийняти цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до свого провадження і ухвалити рішення на її користь. При цьому, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 за вирішення зазначеного питання дати йому хабара, на що ОСОБА_3 погодився.
У квітні 2010 року суддя ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на одержання хабара, у приміщенні Ківерцівського районного суду порадив ОСОБА_3, які саме документи необхідно підготувати і подати від імені дружини до Ківерцівського районного суду.
Діючи за порадами судді ОСОБА_1, 07 червня 2010 року ОСОБА_3 подав до Ківерцівського районного суду позовну заяву дружини ОСОБА_5 до ВДВС Ківерцівського РУЮ та Управління державного казначейства в Ківерцівському районі про визнання права власності на автомобіль ВАЗ-2109, д.н.з. НОМЕР_1, звільнення його з-під арешту, надання можливості сплатити половину вартості даного транспортного засобу під час його оплатного вилучення та залишення у власності ОСОБА_5 .
Зазначена позовна заява для розгляду по суті була передана судді ОСОБА_1, який 08 червня 2010 року виніс ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5, призначивши її до розгляду в попередньому судовому засіданні на 17 червня 2010 року.
Після цього, 23 червня 2010 року, близько 17 години, поблизу приміщення Ківерцівського районного суду, що за адресою: м. Ківерці, вул. Грушевського, 20, ОСОБА_1, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав від ОСОБА_3 хабар в сумі 3 500 гривень за ухвалення у цивільній справі на користь ОСОБА_5 рішення про визнання права власності на автомобіль
ВАЗ-2109, д.н.з. НОМЕР_1, звільнення його з-під арешту, надання можливості сплатити половину вартості даного транспортного засобу під час його оплатного вилучення та залишення у власності позивача.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного скасування вироку та закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зазначає, що апеляційний суд без належного обґрунтування визнав недопустимими докази за результатами проведення оперативно-технічних заходів щодо
ОСОБА_1 в оперативно-розшуковій справі № 1927 від 09.06.2010 року у зв`язку з відсутністю в матеріалах кримінального провадження та не відкриттям прокурором в порядку ст. 290 КПК України під час досудового розслідування стороні захиступостанови про заведення оперативно-розшукової справи № 1927 від 09.06.2010 року, постанови Апеляційного суду Волинської області № 231цт від 22 червня 2010 року та подання, на підставі яких були проведені оперативно-технічні заходи. Зазначає, що 11 жовтня 2019 року в судовому засіданні стороною обвинувачення було подано клопотання про дослідження цих процесуальних документів, про існування яких стало відомо після ухвалення вироку, а тому вони не досліджувались в суді першої інстанції, однак апеляційним судом було відмовлено в його задоволенні, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України.
Крім того, не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про істотне порушення органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону при врученні ОСОБА_1 повідомлення про підозру.
Також вказує, що за результатами апеляційного розгляду, всупереч приписам ст. 23 КПК України, не досліджуючи докази безпосередньо, апеляційний суд надав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, чим істотно порушив вимоги процесуального закону.
На касаційну скаргу виправданий ОСОБА_1 та його захисник Середзінська Т. Ф. подали заперечення в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджують про безпідставність заявлених вимог, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Виправданий ОСОБА_1 та його захисник Середзінська Т. Ф. вважали ухвалу апеляційного суду законною і обґрунтованою та просили відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Ухвала апеляційного суду в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України по епізодам одержання хабара від ОСОБА_2 у 2008 році та ОСОБА_3 у 2010 році, а також за ч. 2 ст. 375 КК України, як слідує зі змісту касаційної скарги, прокурором в касаційному порядку не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, серед іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно приписів ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу, ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
При цьому, у випадку встановлення апеляційним судом обставин, передбачених статтею 284 КПК України, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 КПК України, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції.
Рішення апеляційного суду про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження на підставі статей 284, 417 КПК України має містити встановлені судом першої інстанції обставин, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, так і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не є такими.
Проте, апеляційний суд скасовуючи вирок суду першої інстанції та закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за епізодом обвинувачення від 23 червня 2010 року, вказаних вимог закону не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 з підстав визнання недопустимими доказів, отриманих за результатами проведення оперативно-технічних заходів в оперативно-розшуковій справі № 1927 від 09.06.2010 року,та порушення органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону при врученні ОСОБА_1 повідомлення про підозру.
В ухвалі суд апеляційної інстанції в обґрунтування своєї позиції зазначив про те, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення оперативно-технічних заходів щодо ОСОБА_1, зокрема постанова апеляційного суду, стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, на стадії закінчення досудового розслідування не відкривалася. Також не було її відкрито та досліджено і під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції. Відповідно до повідомлення голови Апеляційного суду Волинської області від 14.02.2016 року
№ 51-рсо, на даний час вона знищена (т. 8 а. п. 279).
Як вбачається із журналу судового засідання та технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження за 11 жовтня 2019 року, прокурор в судовому засіданні, на виконання вимог ч. 11 ст. 290 КПК України, подав клопотання про відкриття стороні захисту процесуальних документів, які були підставою для проведення оперативно-технічних заходів щодо ОСОБА_1, зокрема постанови про заведення оперативно-розшукової справи № 1927 від 09 червня 2010 року, постанови Апеляційного суду Волинської області № 231 цт від 22 червня 2010 року про дозвіл на проведення оперативно-технічних заходів та подання, які ним були отримані та розсекречені під час апеляційного розгляду, та про долучення цих документів до матеріалів кримінального провадження.