ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 742/546/17
провадження № 51-1610км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Стороженка С. О., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
захисників Якуби Г. О.,
Ждана В. В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ? адвоката Якуби Г. О. на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 5 березня 2020 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Канівщина Прилуцького р-ну Чернігівської обл., мешканця АДРЕСА_1, та
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Лебединці Срібнянського р-ну Чернігівської обл., жителя АДРЕСА_2,
засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі ? КК).
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 засуджено кожного за ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 2 роки з конфіскацією усього майна, яке є їхньою власністю.
На підставі ст. 54 КК ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позбавлено спеціальних звань "старший сержант Прилуцького відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області".
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду старший сержант Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2, за попередньою змовою зі старшим сержантом Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_1, будучи працівниками правоохоронного органу, які відповідно до п. 1 примітки ст. 364 КК є службовими особами, отримали від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 8000 грн за нескладання протоколу за ст. 130 (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі ? КУпАП) за таких обставин.
Так, 19 грудня 2016 року приблизно о 02:00 ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 на службовому автомобілі "Toyota Prius", д. н. з. НОМЕР_1, здійснювали охорону громадського порядку на території м. Прилук.
Біля будинку № 281 на вул. Київській у цьому місті ними був зупинений автомобіль марки УАЗ-3909, д. н. з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 .
Запросивши ОСОБА_3 до службового автомобіля, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 під час перевірки його документів на автомобіль повідомили про порушення ним Правил дорожнього руху, а саме у зв`язку з тим, що він не має при собі посвідчення водія та перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 висунули вимогу ОСОБА_3 надати їм неправомірну вигоду в сумі 8000 грн за нескладання протоколу за ст. 130 КУпАП, при цьому вилучили у нього свідоцтво на реєстрацію автомобіля та страховий поліс.
Потім, ОСОБА_1 склав постанову серії БР № 274757 від 19 грудня 2016 року на ОСОБА_3 за керування транспортним засобом без посвідчення водія за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП і разом із ОСОБА_2 висунули вимогу ОСОБА_3 надати неправомірну вигоду в найближчий час.
20 грудня 2016 року приблизно о 18:30 ОСОБА_3, діючи під контролем правоохоронних органів, у салоні службового автомобіля "Toyota Prius" д. н. з. НОМЕР_1, передав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 8000 грн, після чого останні були викриті працівниками правоохоронних органів.
Вказані дії засуджених кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК, як одержання службовими особами неправомірної вигоди для себе за вчинення такими службовими особами в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їм влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 5 березня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 5 березня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням законуУкраїни про кримінальну відповідальність. Свої вимоги аргументує таким:
· стороні захисту після закінчення досудового розслідування відкрито не всі матеріали та речові докази, частину з них відкрито під час судового розгляду (ухвали слідчих суддів, постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину), чим порушено вимоги ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК);
· дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі ? НСРД) відповідно до ували слідчого судді Апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2016 року було надано щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а засудженим у кримінальному провадженні є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця обставина вказує про проведення НСРД щодо іншої особи;
· порушено вимоги ст. 260 КПК під час організації і проведення НСРД щодо ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді. Незважаючи на те, що аудіо-, відеоконтроль проводиться без відома особи, допитаний свідок ОСОБА_3 дав показання у судовому засіданні, що обізнаний стосовно проведення НСРД, оскільки йому були надані технічні засоби отримання інформації;
· суд неправомірно обґрунтував судове рішення показаннями свідка ОСОБА_3, викладеними в протоколі слідчого експерименту за його участю від 8 лютого 2017 року;
· суд не перевірив доводів про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ? ЄРДР) та реєстрації цього кримінального провадження, оскільки заяву ОСОБА_4 заступник начальника СУ прокуратури Чернігівської області прийняв о 17:55, а відомості в ЄРДР було внесено в цей день о 14:58, тобто раніше, ніж надійшло повідомлення від ОСОБА_4 ;
· суд не перевірив наявності обставин для прийняття рішення, за яке нібито мали бути передані грошові кошти, зокрема, чи керував свідок ОСОБА_4 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння;
· під час апеляційного розгляду не вказано висновків з приводу відсутності слідів кримінального правопорушення у службовому автомобілі, яким користувалися засуджені, а також про їх незатримання у порядку ст. 208 КПК та повідомлення про підозру через 3 тижні після подій;
· суд першої інстанції, приймаючи рішення, докази ретельно не дослідив, а оцінку їм надав з порушенням статтей 94, 370 КПК;
· відсутністю в обвинувальному акті формулювання обвинувачення;
· неіснуванням такого спеціального звання поліцейського, яке вказано у вироку, а саме "старший лейтенант Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області".
Позиції учасників судового провадження
Захисник Якуба Г. О. підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Захисник Ждан В. В. та засуджений ОСОБА_1 просили касаційну скаргу задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення скарги, просила оскаржені судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, наданими в суді:
· свідком ОСОБА_3 про те, як працівники поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 висунули вимогу оплатити їм 8000 грн і попередили, що в іншому випадку заберуть права і складуть матеріали за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а також про обставини передачі коштів працівникам поліції;
· свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які здійснювали оперативне супроводження у кримінальному провадженні та вказали, що у ході викриття ОСОБА_2 і ОСОБА_1, останні, перебуваючи у службовому автомобілі "Toyota Prius", після отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_3, зрозуміли, що викриті, і почали тікати на службовому автомобілі. А також що під час втечі працівників поліції свідки бачили, як з вікна службового автомобіля були викинуті на вулицю грошові кошти, які надалі у присутності понятих були зібрані та вилучені протоколом огляду слідчим прокуратури;
· свідком ОСОБА_7, який разом зі свідком ОСОБА_8 був запрошений працівники СБУ для участі у слідчих діях як понятий, оглядав грошові кошти в сумі 8000 грн та бачив як збирали розкидані кошти.
Крім того, висновки суду обґрунтовано показаннями інших свідків, даними протоколів слідчих дій, зокрема й протоколів про результати проведення НСРД, протоколу огляду, помічення та вручення грошових коштів, протоколів огляду предметів, документів, слідчого експерименту.
Визнавши ці докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їм злочину і правильно кваліфікував дії останніх за ч. 3 ст. 368 КК.
При цьому місцевий суд визнав показання свідків послідовними, достовірними й такими, що збігаються між собою, не містять суперечностей, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було.
Що стосується доводів захисника у касаційній сказі про порушення вимог ч. 12 ст. 290 КПК, оскільки після закінчення досудового розслідування сторона обвинувачення не відкрила стороні захисту всіх матеріалів кримінального провадження (зокрема постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та ухвал слідчого судді Чернігівського апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД), у зв`язку з чим, на думку захисту, суд мав визнати недопустимими докази, отримані в результаті НСРД, проведених на підставі матеріалів, не відкритих стороні захисту після закінчення досудового розслідування, то колегія суддів зазначає таке.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт щодо засуджених було складено 17 лютого 2017 року, а суд отримав його 21 лютого 2017 року. Вже під час судового розгляду прокурор перед засіданням 28 лютого 2018 року відкрив захисникам та обвинуваченим постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та ухвали слідчих суддів Чернігівського апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД. Указані документи були досліджені в судовому засіданні 28 лютого 2018 року. Обґрунтовуючи зазначені вище доводи щодо необхідності визнання недопустимими доказами вказаної постанови прокурора, ухвал слідчого судді та отриманих на підставі них результатів НСРД, захисник у касаційній скарзі посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к), згідно з яким за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальних документів не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.