Постанова
Іменем України
11 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 754/10124/19
Провадження № 51 - 210 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Могильного О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Браїла І.Г.,
розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017100030015222 від 20 листопада 2017 року щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2008 року за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі, 22 листопада 2014 року звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,
за ст. 186 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року щодо нього.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано обчислювати з 02 липня 2019 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 286 гривень.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, за наступних обставин.
Так, 20 листопада 2017 року приблизно о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1 з прилавку торгового місця НОМЕР_1 на ринку "Полюс", що по пр. Маяковського, 17 в місті Києві, повторно відкрито викрав 22 шампури загальною вартістю 336, 36 грн., що належить ОСОБА_2, після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року зазначений вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить переглянути кримінальне провадження щодо нього в касаційному порядку, змінити вирок щодо нього, зменшивши строк призначеного йому покарання та застосувати до нього положення ст. 69 КК України. Вважає, що за наявності обставин, що пом`якшують покарання, та того, що прокурор просив призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з врахуванням конкретних обставин справи, призначене йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки є занадто суворим. Зазначає, що суд не повинен був враховувати обставини того, що він раніше судимий, оскільки він відбув покарання за цими вироками.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 186 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.