Постанова
Іменем України
11 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 367/8728/16-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/67/2019
Провадження № 51 - 1310 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Могильного О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Браїла І.Г.,
особи, кримінальне провадження щодо якої закрито, ОСОБА_1
його захисника ʼ адвоката Щербини Л.А.,
виправданого ОСОБА_2,
його захисника адвоката Вітошка В.А.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110040000242 від 27 січня 2016 року, щодо:
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бучі Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 187 ч. 2 КК України,
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ст. 187 ч. 2 КК України,
за касаційними скаргами прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Кравчук Л.В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_2 та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року
ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, та виправдано, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишено запобіжний захід у вигляді застави.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрито, оскільки відсутні докази наявності суспільно небезпечного діяння, інкримінованого ОСОБА_1 .
До набрання ухвалою законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді застави.
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він
26 січня 2016 року приблизно о 22 годині спільно з ОСОБА_1, щодо якого матеріали виділені в окреме провадження, та невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім`я ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, зайшли до приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, де з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_5, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, особи, яка зазнала нападу, що виражалось у розмахуванні ОСОБА_1, щодо якого матеріали виділені в окреме провадження, предметом схожим на пістолет перед обличчям потерпілого, заволоділи майном, належним власнику зазначеного кафе ОСОБА_6, на загальну суму 10 329 гривень. Після чого, з місця вчинення злочину зникли, заподіявши ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.
У клопотанні прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_1 наведені аналогічні обставини суспільно небезпечного діяння.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Нищенко О.М. - без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Нищенко О.М. - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційних скаргах прокурор, посилаючись на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд щодо кожного з них у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд у порушення вимог статей 94, 370, 374, 419 КПК України, допитавши в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6, який заперечив факт продажу апаратури ОСОБА_1, не оцінив їх у сукупності з іншими доказами, дослідженими за клопотанням прокурора. Указує на порушення апеляційним судом вимог ст. 404 ч. 3 КПК України щодо безпідставної відмови у повторному допиті свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які під час кримінального провадження в суді першої інстанції змінили показання і були допитані неповно. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у дослідженні інформації Ірпінського ВП ГУ НП у Київській області про те, що ОСОБА_5 не звертався із заявою щодо здійснення на нього тиску ОСОБА_6 .
Заперечень на касаційні скарги прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційні скарги прокурора обґрунтованими і просив їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Щербина Л.А. у судовому засіданні вважала касаційні скарги прокурора необґрунтованими і просила залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Суд апеляційної інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.