Постанова
іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 552/327/19
провадження № 51-6050 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої Крет Г. Р.,
суддів Бущенка А. П., Григорʼєвої І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Клименка О. Ю. на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 02 травня 2019 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК шляхом поглинення покарання, призначеного за вироком Київського районного суду м. Полтави від 21 грудня 2018 року, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні за викладених у вироку обставин умисного тяжкого тілесного ушкодження.
Як установив суд, 22 вересня 2018 року близько 11:30 на подвір`ї будинку № 1-А у пров. Спортивному в м. Полтаві ОСОБА_1 на ґрунті виниклих неприязних стосунків умисно завдав удару ножем у ділянку правої сідниці ОСОБА_2, заподіявши останньому тяжкого тілесного ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, захисник Клименко О. Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_1, заперечуючи встановлені судами нижчих інстанцій фактичні обставини, просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Аргументуючи вимогу, захисник вказує на відсутність у справі доказів, які доводили би умисел засудженого на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, не встановлено і мети та мотиву злочину, а тому дії ОСОБА_1 мають бути кваліфіковані за ст. 128 КК. Також зазначає, що протоколи проведення слідчих експериментів зі свідками є недопустимими доказами, а протокол огляду місця події від 10 грудня 2018 року та довідка 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави, на які є посилання у вироку, не доводять винуватості його підзахисного в заподіянні тілесного ушкодження потерпілому. Зазначає, що під час досудового розслідування було порушено право ОСОБА_1 на захист. Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Крім того, захисник зазначає, що суд неправильно зазначив дату початку строку відбування покарання.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений підтримав касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
У касаційній скарзі захисник, окрім іншого, заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до повноважень Суду законом не віднесено.
Разом із тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з додержанням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у ході судового слідства потерпілого ОСОБА_2, який повідомив про обставини заподіяння йому засудженим тілесного ушкодження; свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були очевидцями події і бачили, як ОСОБА_1 підійшов до потерпілого та завдав йому удару ножем у праву ногу; даних, що містяться у висновках судово-медичних експертиз та інших письмових доказах, зміст яких детально відображено у вироку. При цьому сам засуджений не заперечував факту завдання удару ножем потерпілому ОСОБА_2, однак зазначав, що не мав умислу на заподіяння саме тяжкого тілесного ушкодження.