Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 604/164/18
провадження № 61-22979 св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області у складі судді Сташківа Н. Б. від 30 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ткач З. Є., Міщій О. Я., Шевчук Г. М., від 21 листопада 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позову, з урахуванням уточнень вказала, що з січня 2006 року до 27 квітня 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали рухоме та нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя та предметом поділу.
Просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя зазначене майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1263 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, двоповерховий житловий будинок з мансардою та добудовою, гараж з господарською будівлею, підвал та вбиральню, криницю, огорожу, ворота з хвірткою, які розташовані по АДРЕСА_1 ; кухонний куток, кухонний гарнітур, душову кабіну, тумбочку з умивальником та дзеркалом, холодильник Bosch, пральну машину Bosch, поверхню газову Electrolux, духову шафу електричну Electrolux, гардеробну, диван, камін з мармуровим окладом, витяжку, прихожу, посудомийну машину Bosch.
Визнати за нею право власності на 2/3 частин спірної земельної ділянки та 2/3 частин житлового будинку з господарськими будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1 та виділити їй у власність.
Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши їй кухонний куток, кухонний гарнітур, душову кабіну, тумбочку з умивальником та дзеркалом, холодильник Bosch, пральну машину Bosch, поверхню газову Electrolux, духову шафу електричну Electrolux та камін з мармуровим окладом, загальною вартістю 97 747,40 грн.
Виділити ОСОБА_2 гардеробну, диван, прихожу, посудомийну машину Bosch, загальною вартістю 45 565,63 грн.
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, посилаючись на те, що під час шлюбу сторони придбали рухоме та нерухоме майно, яким він не має можливості користуватися, тому просив визнати за ним право власності на Ѕ частку цього майна, стягнути з ОСОБА_1 на його користь Ѕ частину вартості автомобіля "Меrcedes-Benz Sprinter 313" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; Ѕ частку вартості шиномонтажного обладнання, а саме: балансувальний стенд ТК 953 ВRІGНТ, шиномонтажний стенд LС 810G до 24(220В), Т82501L 2.5т., домкрат підкатний алюмінієвий, що становить 22 922,50 грн.
Припинити його право власності на автопричіп ШЗК О6 ТУРИСТ 1992 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 та визнати право власності на це майно за ОСОБА_1, стягнувши з останньої грошову компенсацію, що становить Ѕ вартості спірного автопричепа у розмірі 13 500 грн.
08 квітня 2019 року ОСОБА_2 подав заяву про часткову відмову від позовних вимог, в якій просив прийняти відмову від позову в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частку спірного автомобіля марки "Меrcedes-Benz Sprinter 313", який до 19 липня 2016 року був зареєстрований за відповідачем та закрити в цій частині провадження у справі.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 30 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку земельної ділянки та Ѕ частку домоволодіння, розташованих по АДРЕСА_1 .
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 меблі та побутову техніку, а саме: кухонний гарнітур, кухонний куток, душову кабіну, тумбочку з умивальником та дзеркалом, холодильник Bosch, пральну машинку Bosch, поверхню газову Electrolux, духову шафу електричну Electrolux, гардеробну, диван, камін з мармуровим окладом, прихожу для вішання одягу (вішак), посудомийну машину.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Прийнято відмову ОСОБА_2 від частини заявлених ним позовних вимог щодо визнання за ним в порядку поділу майна права власності на Ѕ частку майна, а саме: автомобіль марки "Меrcedes-Benz Sprinter 313" 2006 року випуску та шиномонтажне обладнання: балансувальний стенд ТК 953 BRIGHT, шиномонтажний стенд LC 810 G до 24 (220В), Т8250ІL 2.5т., домкрат підкатний алюмінієвий та закрито провадження у справі у цій частині.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію грошових коштів за Ѕ частину вартості шиномонтажного обладнання у розмірі 22 922 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_2 не надав доказів того, що його дружина ОСОБА_1 відчужила транспортний засіб без його відома та згоди, йому не було відомо про укладення договору купівлі-продажу від 19 липня 2016 року і отримані кошти не використовувались в інтересах сім`ї, а тому відсутні підстави для стягнення половини вартості автомобіля.
Спірне шиномонтажне обладнання було придбано за час шлюбу, є спільним сумісним майном подружжя, яке сторони придбали за спільні кошти. Оскільки ОСОБА_1 продала частину цього майна без згоди чоловіка, з неї на користь ОСОБА_2 слід стягнути компенсацію у розмірі половини вартості цього майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У грудні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційні скарги на судові рішення попередніх інстанцій, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови йому у стягненні з ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію вартості Ѕ частини спірного автомобіля, а ОСОБА_1 просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з неї грошових коштів за Ѕ частину вартості шиномонтажного обладнання та направити справу в цих частинах на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено його згоди на відчуження спірного автомобіля, не взято до уваги недобросовісність сторін правочину, яка стала підставою для перереєстрації спірного автомобіля, а також факт використання ОСОБА_1 коштів, отриманих від продажу вказаного автомобіля, не в інтересах сім`ї.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_2 не надав належних доказів дійсної вартості шиномонтажного обладнання, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення компенсації у розмірі 22 922 грн за це обладнання.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 24 грудня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 17 січня 2006 року до 27 квітня 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого (17 вересня 2012 року та 14 листопада 2013 року відповідно) придбали автомобіль "Меrcedes-Benz Sprinter 313" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та шиномонтажне обладнання, а саме: балансувальний стенд ТК 953 ВRІGНТ, шиномонтажний стенд LС 810G до 24(220В), Т82501L 2.5т., домкрат підкатний алюмінієвий, вартість якого становить 45 845 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу № 6141/2016/000074 від 19 липня 2016 року ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_3 придбав автомобіль марки "Меrcedes-Benz Sprinter 313" за ціною 20 000 грн.
На час продажу спірного автомобіля, 19 липня 2016 року, сторони тривалий час проживали разом, вели спільне господарство.
Сторони визнають, що шиномонтажне обладнання продано ОСОБА_1 без згоди чоловіка за 15 700 грн.
З відповіді фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 07 травня 2018 року вартість такого обладнання становить 45 845 грн.