Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 734/537/15-ц
провадження № 61-36621св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації та Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Козелецьрайагролісгосп",
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Козелецьке районне управління юстиції у Чернігівській області, Департамент культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської областіна рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2017 року у складі судді Бараненко С. М. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 13 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Кривопиша Я. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної держаної адміністрації та Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (далі - ДП "Козелецьрайагролісгосп") звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області (далі - ГУ Держземагентства у Чернігівській області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2, просив:
визнати недійсним наказ ГУ Держземагентства у Чернігівській області від 26 липня 2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000329 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, орієнтованою площею 0,12 га, для ведення садівництва;
визнати недійсним наказ ГУ Держземагентства у Чернігівській області від 05 серпня 2013 року № 7422083000:30:208/00000379 про затвердження проєкту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, (кадастровий номер 7422083000:30:208:0015), для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;
визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане 14 серпня 2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції на ім`я ОСОБА_1 № 7982174, на земельну ділянку з кадастровим номером 7422083000 :30:208:0015, для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року (зареєстрований в реєстрі за № 859) земельної ділянки з кадастровим номером 7422083000:30:208:0015 для ведення садівництва, розташованої на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, укладений між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н. В. (далі - приватний нотаріус Київського МНО Мединська Н. В.);
скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0015) для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, прийняте 14 серпня 2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції;
скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0015) для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, прийняте 04 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського МНО Мединською Н. В.
Позов обгрунтований тим, що відведення у власність ОСОБА_1 вищезазначеної земельної ділянки відбулося за рахунок земель державної власності лісогосподарського та історико-культурного призначення, що суперечить закону та порушує інтереси держави, оскільки вилучення та зміна цільового призначення земельних ділянок лісового фонду з 10 квітня 2008 року заборонена законом. Рішенням Чернігівської обласної ради від 27 січня 2001 року "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" заліснена земельна ділянка на околиці с. Виповзів Козелецького району віднесена до лісового фонду та передана у постійне користування ДП "Козелецьрайагролісгосп". Рішення органів влади про вилучення земельної ділянки площею 0,12 га із постійного користування ДП "Козелецьрайагролісгосп" не приймалося, згода користувача на вилучення землі відсутня. Земельна ділянка загальною площею 0,12 га, яка надана у власність ОСОБА_1, розташована на території пам`ятки археології місцевого значення - "Поселення-посад городища м. Лутава, VI-I тис. до н.е., ІХ-Х століть", що знаходиться на північно-східній околиці с. Виповзів Карпилівської сільської ради Козелецького району, яка паспортизована та взята під державну охорону і облік рішенням Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року №551, тому вона має перебувати в державній власності і не могла бути приватизована.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівскьої області від 29 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 квітня 2018 року, в позові відмовлено.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" є комунальним підприємством і своє право користування земельною ділянкою має підтверджувати актами на право постійного користування земельною ділянкою; відсутня інформація про віднесення історичної пам`ятки на околиці с. Виповзів Козелецького району до Державного реєстру пам`яток України; відсутні рішення компетентних органів про віднесення спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення та відсутній відповідний проєкт землеустрою; неможливо встановити, чи накладається земельна ділянка ОСОБА_2 повністю або частково на пам`ятку археології.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 13 квітня 2018 року, просив їх скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
26 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У липні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
10 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відмовивши в позові, суди дійшли висновку, що позивач не надав доказів належності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного та лісогосподарського призначення, а також її накладення на пам`ятку архітетури місцевого значення.
Суди не взяли до уваги рішення Чернігівської обласної ради від 27 січня 2001 року "Про надання в постійне користування земель лісового фонду ДП "Козелецьрайагролісгосп", яким передана у постійне користування земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 14 334,6 га на околиці с. Виповзів Козелецького району.
Основним документом, який визначає межі наданих у постійне користування ДП "Козелецьрайагролісгосп", є планшет лісовпорядкування 2005 року № 15, згідно з яким спірна земельна ділянка розташована у кварталі 35 виділу 17 на території Карпилівської сільської ради.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками, вилучення та зміна цільового призначення земельних ділянок лісового фонду заборонена.
ДП "Козелецьрайагролісгосп" не надавало дозвіл на вилучення з його постійного користування земельної ділянки для передачі у приватну власність ОСОБА_1 та не погоджувало її межі. Тому земельна ділянка вибула з розпорядження постійного землекористувача неправомірно.
Суд не дослідив доказів у їх сукупності, обмежившись посиланням лише на висновок експерта від 14 серпня 2017 року, у якому зазначено, що на планшеті № 15 лісовпорядкування 2005 року ДП "Козелецьрайагролісгосп" не відображена координатна сітка, що унеможливлює визначити місце розташування земельних ділянок у просторі.
Суди не взяли до уваги матеріали, які мають значення для правильного визначення правового режиму спірної земельної ділянки, а саме: рішення Чернігівської обласної ради від 27 січня 2001 року "Про надання в постійне користування земель лісового фонду", рішення про взяття на облік нововиявлених пам`ятків археології, історії та культури від 17 листопада 1980 року, паспорт та облікову картку пам`ятки археології, схему роздержавлення земель колективного сільськогосподарськго підприємсва "Родина".
Пам`ятка археології на території Козелецького району с. Виповзів, Карпилівської сільської ради поселення "Посад" паспортизована у 1980 році та взята на державний облік рішенням Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року № 188.
Наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 17 червня 2016 року № 188 пам`ятка поселення "Посад" включена до Переліку пам`яток архіології Чернігівської області, що підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Суди відхилили клопотання Департаменту культури та туризму Чернігівської обласної державної адміністрації про приєднання до матеріалів справи копій облікової документації нового зразка з додатками на поселення "Посад", копії витягу з "Наукового звіту про археологічні дослідження Виповзівського археологічного комплексу 2014 року біля с. Виповзів, Козелецького району Чернігівської області. Том ІІ. Дослідження на посаді та подолі", на підтвердження накладення оспорюваної земельної ділянки на землі зазначеної пам`ятки археології.
При передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, державна експертиза землевпорядної документації не провадилась, передача відбулась без погодження зі спеціально уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини - Департаментом культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, звернення прокурора до суду із цим позовом, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення земельної ділянки лісогосподарського та історико-культурного призначення.
Аргументи інших учасників справи
У поясненнях на касаційну скаргу Департамент культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації просив касаційну скаргу задовольнити, судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Правовстановлюючими документами на пам`ятку культурної спадщини є рішення про взяття на облік та облікова документація (паспорт, облікова картка, історична довідка, акти технічного стану, слани, фото). Поселення "Посад" (раніше називалось "Поселення-посад городища біля с. Виповзів") взяте на державний облік під охорону держави рішенням Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року № 551, у 1989 році паспортизоване.
Поселення "Посад" має статус пам`ятки відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 14 серпня 2017 року № 3521/17-41 земельна ділянка, кадастровий номер 7422083000:30:208:0015, площею 0,12 га, для ведення садівництва, розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, що належить на праві власності ОСОБА_2 , повністю накладається на памятку археології місцевого значення "Поселення-посад городища м. Лутава, VI-I тис. до н.е., ІХ-Х століття", взятої на облік рішенням Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року № 551.
Суди не взяли до уваги висновок експерта у кримінальному провадженні від 24 липня 2015 року № 612, згідно з яким карта землекористування КСП "Родина" Карпилівської сільської ради була підроблена шляхом механічного стирання лісового масиву площею 7,6 га разом із штриховкою, яка позначала пам`ятку археології. Саме підчищення карти зумовило порушення, яке відбулося під час відведення у власність спірної земельної ділянки.
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 -адвоката Шуляк О. О. на касаційну скаргу, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Зазначає, що доказів віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та/або земель історико-культурного призначення позивач не надав.
Відповідно до довідки форми 6-зем від 30 липня 2013 року № 01-24/1067 спірна земельна ділянка обліковувалася як землі запасу, сільськогосподарські землі, пасовище.
Ні одна із експертиз не встановила наявність правовстановлюючих документів та документації із землеустрою, які б підтвердили віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду чи земель історико-культурного значення.
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області на касаційну скаргу, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Представник Департаменту культури і туризму, національностей і релігії Чернігівської обласної державної адміністрації неодноразово підтверджував той факт, що межі земель історико-культурного призначення чи межі територій історико-культурного призначення не визначались і не визначені.
Рішення щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення або лісогосподарського призначення суду не надано.
Твердження прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення є необгрунтованим, оскільки відповідно до статей 5, 14, 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" створюється та ведеться Державний реєстр пам`яток України. У цьому реєстрі відсутня інформація щодо внесення будь-якої історичної пам`ятки на околиці с. Виповзів Козелецького району Чернігівської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що наказом ГУ Держземагентства у Чернігівській області від 26 липня 2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000329 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва.
Відповідно до довідки відділу Держземагентства у Козелецькому районі від 30 липня 2013 року № 01-24/1067 земельна ділянка площею 0,12 га, яка передається у власність ОСОБА_1 (за межами населеного пункту), належить до земель сільськогосподарського призначення ( т. 1, а. с. 134).
Наказом ГУ Держземагентства у Чернігівській області від 05 серпня 2013 року № 7422083000:30:208/00000379 затверджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0015) для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.
Згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 серпня 2013 року № 5006366 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
04 вересня 2013 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладений договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, який посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за № 859.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки, кадастровий номер 7422083000:30:208:0015, цільове призначення - для ведення садівництва, є ОСОБА_2 .
Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року № 551 "Про взяття під державну охорону пам`яток археології, історії і культури" взята на облік пам`ятка археології місцевого значення "Городище та поселення Древньої Русі ", яка знаходиться у с. Виповзів Козелецького району (т. 1, а. с. 24 зворот, 25 зворот).
У травні 1989 року складена облікова картка на пам`ятку "Поселення-посад городища літописного м. Лутава", яка знаходиться у с. Виповзів Козелецького району (т. 1, а. с. 33).
12 листопада 1989 року складений паспорт на пам`ятку "Поселення посад-городища м. Лутава", яка знаходиться у с. Виповзів Козелецького району (т. 1, а. с. 31, 32).
Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради від 30 серпня 1991 року № 193 "Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`ятників археології, історії і культури" взята під державну охорону пам`ятка археології Поселення "Поділ", яка знаходиться у с. Виповзів Козелецького району (т. 1, а. с. 29, 30).
Рішенням Чернігівської обласної ради від 27 березня 2001 року "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" надані земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, зокрема ДП "Козелецьрайагролісгосп", площею 14 334, 6 га (т. 1, а. с. 251-253).
Ухвалою Козелецького районного суду від 03 серпня 2015 року у справі призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Чернігівському відділенню КНДІСЕ (т. 2, а. с. 128-130).
Згідно з повідомленням Чернігівського відділення КНДІСЕ від 29 вересня 2015 року неможливо надати висновок, оскільки відсутні документи із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Козелецьрайагролісгосп" та на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятка археології (т. 2, а. с. 158, 159).
Ухвалою Козелецького районного суду від 18 листопада 2015 року у справі призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Чернігівській торгово-промисловій палаті (т. 2, а. с. 218-220).
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 17 жовтня 2016 року № С-1, беручи до уваги вимоги земельного та лісового законодавства України, відсутність дозвільних документів на використання Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством "Козелецьрайагролісгосп" виділу № 17 кварталу 35 та враховуючи, що з кадастрового плану не зрозуміло, яким чином визначені межі кварталу 35 виділ № 17 та чому площа ділянки стала меншою на 1,0244 га, ніж визначено в планшеті, експерт не може визначати відношення земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, розташованої на території Карпилівської сільської ради Козелецького району (кадастровий номер 7422083000:30:208:0015), що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО, повністю або частково у межах (у складі) земель лісового фонду. Вирішення цього питання можливе при умові формування земельної ділянки для ведення лісового господарства відповідно до вимог законодавства України. Експерт не може встановити, чи знаходиться земельна ділянка площею 0,12 га для ведення садівництва, розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району (кадастровий номер 7422083000:30:208:0015), що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року, повністю або частково у межах (у складі) пам`ятки археології місцевого значення "Поселення посад Городище VI-I ст. до н.е., ІХ-Х ст.", взятого на облік рішенням Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради від 17 листопада 1980 року № 551. Вирішення цього питання можливе при умові встановлення меж території історико-культурного призначення відповідно до вимог законодавства України (т. 3, а. с. 189-204).
Ухвалою Козелецького районного суду від 15 лютого 2017 року у справі призначено повторну судову земельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Київському НДІСЕ (т. 4, а. с. 128-130).
Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 14 серпня 2017 року № 3521/17-41 надати відповідь на питання, чи знаходиться земельна ділянка площею 0,12 га для ведення садівництва, розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району (кадастровий номер 7422083000:30:208:0015), що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, повністю або частково у межах (складі) земель лісового фонду, що перебувають у віданні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського підприємства "Козелецьрайагролісгосп" не вбачається можливим, оскільки на планшеті № 15 лісовпорядкування 2005 року ДАСП "Козелецьрайагролісгосп" не відображена координатна сітка, що унеможливлює визначити місце розташування земельних ділянок ДАСП "Козелецьрайагролісгосп" в просторі. Координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки кварталу № 35 виділу 17 ДП "Козелецьрайагролісгосп", які відображені на кадастровому плані (т. 4, а. с. 231) та наявні у Звіті з виконання GNSS-зйомки (т. 4, а. с.229, 230) не можуть бути використанні при проведені досліджень з цього питання, оскільки ці координати були визначені не за результатами розроблення документації із землеустрою та/або матеріалів лісовпорядкування. Земельна ділянка (кадастровий номер 7422083000:30:208:0015), площею 0,12 га для ведення садівництва, розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , накладається на пам`ятку археології місцевого значення "Поселення посад городище VІ-І ст. до н.е., ІХ-Х ст.", взятої на облік рішенням Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради від 17 листопада 1980 року № 551 (т. 5, а. с. 71-86).
Згідно з листом Державного підприємства "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 09 листопада 2017 року № 2537 при виготовленні проєкту роздержавлення земель КСП "Родина" Козелецького району була застосована умовна система координат (т. 5, а. с. 193).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, пояснення на касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Щодо правового статусу земельної ділянки
Прокурор обгрунтовував позов порушенням законодавства при переданні у власність спірної земельної ділянки, оскільки таке відбулося за рахунок земель державної власності лісогосподарського та історико-культурного призначення.
Прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП "Козелецьрайагролісгосп", що підтверджується копією планшету ДП "Козелецьрайагролісгосп" 2005 року, відповідно до якого спірна земельна ділянка, розташована у кварталі 35 виділу 17 Козелецького лісництва, належить до категорії земель лісогосподарського призначення. Рішення про вилучення земельної ділянки, площею 0,12 га із постійного користування ДП "Козелецьрайагролісгосп" не приймалось, згода користувача на вилучення землі відсутня. Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться в межах археологічної пам`ятки місцевого значення та має перебувати в державній власності, отже не могла бути приватизованою.
Суд апеляційної інстанції у постанові вказав, що під час апеляційного розгляду справи прокурор зазначила, що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, яка розташована на землях лісового фонду.
Щодо відненесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду
Суди дійшли висновку, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" є комунальним підприємством, право користування земельною ділянкою має підтвердити актами на право постійного користування земельною ділянкою.
Земельні відносини, що виникають при використанні зокрема лісів регулюються Земельним кодексом України в редакції 05 січня 2013 року (тут і далі - ЗК України), а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
Відповідно до частини другої статті 1 Лісового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) (тут і далі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель землі історико-культурного призначення та землі лісогосподарського призначення (пункт "д", "е" частини першої статті 19 ЗК України).
Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Відповідно до статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Згідно зі статтями 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Таким чином, на землі лісогосподарського призначення поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 ЗК України).
Згідно з частиною другою статті 5 ЛК України правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.
Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 9 ЛК України у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша - третя статті 12 ЦПК України).
Суди встановили, що позивач не довів належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд зазначає, що суди не надали належної оцінки усім доказам у справі, отже не встановили обставини справи, які мають значення для її вирішення.
Суд першої інстанції виходив з того, що ДП "Козелецьройагролісгосп" є комунальним, а не державним підприємством, тому має підтверджувати своє право на земельні ділянки актами на право постійного користування земельними ділянками. Пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України не поширюється на комунальні підприємства.
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи №С-1 від 17 жовтня 2016 року, згідно з яким експерт не може визначати відношення земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, розташованої на території Карпилівської сільської ради Козелецького району (кадастровий номер 7422083000:30:208:0015), що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 згідно з договором купівлі - продажу від 04 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, повністю або частково у межах (у складі) земель лісового фонду. Вирішення цього питання можливе при умові формування земельної ділянки для ведення лісового господарства відповідно до вимог законодавства України.