ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №823/3096/15
адміністративне провадження №К/9901/9170/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс-Агро"
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року (суддя Каліновська А.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 року (головуючий суддя Василенко Я.М., судді: Степанюк А.Г., Шурко О.І.)
у справі № 823/3096/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс-Агро"
до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітранс-Агро" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток та за платежем податок на додану вартість.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 20.10.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 року, в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність доказів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП "Діловий Партнер Плюс", ТОВ "Компанія "Юнібіт", ПП "Нова-Центр", ТОВ "Компанія Восток Інтернешнл", ТОВ "Роял-Консалтинг", ПП "Мірта 2009", ТОВ "Стройбетонукраїна", ПП "Оатарі", ТОВ "Гермес-ТрейдінгЧеркаси".
Не погоджуючись із прийнятим рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Товариство зазначає, що судами попередніх інстанцій не було досліджено, не проаналізовано та не надано оцінку представленим позивачем поясненням, бухгалтерській довідці щодо структурних витрат, банківським випискам, рішенням судів з аналогічних обставин тощо.
У запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, аналогічні викладеним в акті перевірки, зокрема, зазначає, що первинні документи, виписані контрагентами позивача, мають формальний характер, а саме йдеться лише про назву послуги, що не дає можливості встановити, які фактично надані послуги.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 16.09.2014 року № 347/23-01-22-06/36619064.
Висновками акта перевірки встановлено порушення вимог:
- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, пп. 138.10.2, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 037 444 грн,
- п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на загальну сум 4 982 536 грн.
На підставі акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 15.10.2014 року:
- № 0003342301, яким збільшено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 7 473 804 грн, в тому числі за основним платежем на суму 4 982 536 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 491 268 грн;
- № 0003332301, яким збільшено суму податкових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 5 046 805 грн, в тому числі за основним платежем на суму 4 037 444 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 009 361 грн.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено наступні договори:
- з ТОВ "Роял-Колсантинг" укладено договір доручення від 25.12.2012 року № 357;
- з ТОВ "Гермес-Трейдинг Черкаси" укладено договір доручення від 01.08.2013 року № 84;
- з ПП "Оатарі" укладено договір доручення від 25.10.2013 року № 829;
- з ТОВ "Стройбетонукраїна" укладено договір про абонентське юридичне обслуговування від 01.10.2011 року № 28/17;
- з ТОВ "Компанія Восток Інтернешнл" укладено договір про абонентське юридичне обслуговування від 18.12.2012 року № 238;
- з ПП "Мірта 2009" укладено договір про абонентське юридичне обслуговування від 01.07.2012 року № 26;
- з ПП "Діловий партнер плюс" укладено договір про абонентське обслуговування від 01.12.2011року № 47.
На виконання зазначених договорів позивачем надані податкові накладні, акти надання послуг, додаткові угоди. Копії вказаних документів долучено до матеріалів справи.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.