ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2020 року
м.Київ
справа №320/5680/18
адміністративне провадження №К/9901/22216/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (суддя: Лапій С.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року (судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі №320/5680/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,
в с т а н о в и в :
ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області, (далі - ГУ ДФС у Київській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2017 № 0001161303, № 0007481303, № 0001131303, № 0007501303;
- визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 06.07.2017 № Ф-0003611303 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску та рішення від 06.07.2017 № 0003621303 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного соціального внеску.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. При цьому, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач наводить мотиви виключно в частині правомірності рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 06.07.2017 №0003621303. Поряд з цим жодних доводів чи мотивів з приводу необґрунтованості та/або помилковості висновків судів в частині решти оскаржуваних рішень касаційна скарга не містить.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, здійснює діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (КВЕД 49.39) та з 21.03.2003 перебуває на обліку в Іванківському відділенні Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
На підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 10.03.2017 № 413, плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання та направлень від 27.03.2017 № 650 та № 651 працівниками податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт від 24.04.2017 № 253/10-36/ 2717910090 .
В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) та п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у період з 01.01.2014 по 31.12.2016 в частині недотримання порядку обліку доходів та витрат;
- п. 177.5 ст. 177 ПК України, в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу у сумі 8 556 005, 50 грн та, як наслідок, не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 1572833, 02 грн;
- п.п. 1.2 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, абз. " 3" п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), оскільки в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу у сумі 8556005, 50 грн позивачем занижено єдиний соціальний внесок у сумі 247925, 00 грн.;
- п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень ПК України, оскільки в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу у сумі 8556005, 50 грн позивачем занижено військовий збір у сумі 98 152, 85 грн;
- п. 198.4 та п. 198. 6 ст. 198 ПК України, так як не сплачено до бюджету податок на додану вартість у сумі 1 187 318, 78 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення -рішення від 17.05.2017 № 0007481303, №0001131303, № 0007501303, вимога від 17.05.2017 № Ф-0007471303 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску та рішення від 17.05.2017 № 0001161303 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного соціального внеску.
За результатами досудового оскарження рішенням ДФС України від 30.06.2017 №8282/Г/99-99-11-02-02-15 ГУ ДФС у Київській області скаргу позивача було задоволено частково та сформовано нову вимогу від 06.07.2017 № 0003611303 та рішення від 06.07.2017 №0003621303 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного соціального внеску.
Водночас, рішенням ДФС України від 31.07.2017 №9639/1799-99-11-02-01-14 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 17.05.2017 № 0007481303 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, № 0001131303 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, № 0007501303 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.
Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням про застосування штрафних фінансових санкцій, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про заниження позивачем чистого (оподатковуваного) доходу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а, відтак, винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними, неправомірними та підлягають скасуванню. Вирішуючи спір в частині правомірності вимоги від 06.07.2017 № Ф-0003611303 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску та рішення від 06.07.2017 № 0003621303 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного соціального внеску, суд виходив із того, що такі рішення мають похідний характер та перебувають у кореляційному зв`язку із висновками податкового органу щодо заниження позивачем чистого (оподатковуваного) доходу, а, відтак, також підлягають скасуванню як протиправні.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
У пункті 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.