ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №815/3653/15
адміністративне провадження №К/9901/38005/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Малинському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Федусик А.Г., судді - Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.)
у справі №815/3653/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К-ТД"
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "К-ТД" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Малиновському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року на суму 9 772 377, 00 грн, заниження суми податку, яка підлягає сплаті платником податку до бюджету (рядок 25) за підсумками грудня 2014 року у сумі 532 577, 00 грн та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року (головуючий суддя - Глуханчук О.В.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.03.2015 №0001891502 та №0001871502 прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню. Так, Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що Товариством, всупереч вимог податкового законодавства, не враховано наслідки раніше проведеної контролюючим органом перевірки у наступній своїй податковій звітності.
Не погодившись з зазначеною постановою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К-ТД" задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10 березня 2015 року №0001891502 та №0001871502.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов`язок врахування результатів попередньої перевірки, а саме відображення в р. 21.3 декларації зменшення залишку від`ємного значення за результатами перевірки податкового органу у сумі 9 697 996,00 грн та здійснення коригування показників поданої податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року шляхом подання нової звітної декларації виник у позивача лише після узгодження визначеної контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні суми грошового зобов`язання, а саме з 17 березня 2016 року, а тому висновки суду першої інстанції про необхідність врахування зазначених сум звітній декларації за грудень 2014 року є помилковими. Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючий орган безпідставно зазначив, що декларація з ПДВ за грудень 2014 року заповнена платником з порушеннями вимог наказу Міндоходів України від 13 листопада 2013 року № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", оскільки вказаний наказ станом на час складання податкової звітності позивачем в січні 2015 року вже втратив чинність.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що платник податків повинен враховувати насідки проведеної перевірки та відповідно відображати їх у своїй наступній податковій звітності, що не було зроблено Товариством, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2014 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 13 лютого 2015 року № 608/15-52-15-02 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акту перевірки, відповідачем встановлено, що декларація Товариства з податку на додану вартість за грудень 2014 року заповнена з порушенням вимог п. 6 розділу ІІІ "Розрахунки за звітний період" наказу Міністерства доходів і зборів України № 678 від 13 листопада 2013 року "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11 грудня 2013 року № 2094/24626. Також підприємством не враховано результати перевірки та не відображено в р. 21.3 декларації (зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки податкового органу) у сумі 9 697 996, 00 грн та не відкориговані показники поданої податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року шляхом подання нової звітної декларації.
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 березня 2015 року №0001891502, якими позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 772 377, 00 грн та №0001871502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 665 721, 00 грн, з яких за основним платежем 532 577, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 133 144, 00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку, що Товариством завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року на суму 9 772 377, 00 грн та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті платником податку до бюджету (р. 25) за підсумками грудня 2014 року у сумі 532 577, 00 грн.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та ПК України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.