ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/1671/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Щелкова П.С.,
відповідачів - 1 - не з`явився,
- 2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1,
на рішення Господарського суду Київської області
(суддя - Горбасенко П.В.)
від 11.10.2019,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Майданевич А.Г., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)
від 12.02.2020,
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс"
про визнання недійсним правочину із внесення коштів до статутного капіталу,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсним правочину від 02.06.2016 із внесення коштів до статутного капіталу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 порушив корпоративні права позивача внаслідок укладення правочину від 02.06.2016. На думку позивача, грошові кошти були взяті ОСОБА_2 у ТОВ "Плато Плюс" як поворотна фінансова допомога, а отже, такі грошові кошти є кредитними. В силу положень ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" кредитні грошові кошти не можуть використовуватися для формування статутного капіталу, тому правочин із внесення грошових коштів відповідачем-1 до статутного капіталу відповідача-2 є недійсним. Також, позивач вказав на те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки, здійснюючи оплату свого вкладу до статутного капіталу відповідача-2, ОСОБА_2 не мав наміру створювати правові наслідки цього правочину, що свідчить про фіктивність та недійсність вказаного правочину згідно з ст. 234 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.
16.03.2020 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, в якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу передати на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України). Посилається на те, що господарськими судами не була надана оцінка тому, що договір надання поворотної фінансової допомоги є договором позики, який за своєю суттю є договором кредиту. Стверджує, що грошові кошти, які були отримані ОСОБА_2 за договором поворотної фінансової допомоги від ТОВ "Плато Плюс", є коштами отриманими в кредит. Вважає, що судами не надана оцінка банківським випискам, які містяться у матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), незазначення сторонами висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносин, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005507659 станом на 02.06.2016, учасниками ТОВ "Плато Плюс" були ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного капіталу - 1 500 000,00 грн) та ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного капіталу - 1 500 000,00 грн). Розмір статутного капіталу товариства становить 3 000 000,00 грн.
Судами зазначено, що позивач у позовній заяві вказав, що 02.05.2016 та 03.06.2016 відповідачем-1 отримано від ТОВ "Плато Плюс", в якому ОСОБА_2 був директором, грошові кошти в сумі 740 000,00 грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги.
02.06.2016 ОСОБА_2 внесено на банківський рахунок ТОВ "Плато Плюс" грошові кошти у розмірі 750 000,00 грн, як поповнення статутного капіталу ТОВ "Плато Плюс" від учасника ОСОБА_2
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Частинами 1, 3 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент вчинення оскаржуваного правочину) встановлено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо ніше не встановлено законом. Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу господарського товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установи, якщо інше не передбачено законом.