ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/1415/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми "Снов" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 (Антонік С.Г., Дармін М.О., Іванов О.Г.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 (Смірнов О.Г.) у справі № 908/1415/19
за позовом Приватної фірми "Снов" до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд" про скасування паспортів прив`язки тимчасових споруд
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватна фірма "Снов" (далі - Позивач) звернулася в Господарський суд Запорізької області з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (далі - Відповідач) про скасування паспортів прив`язки тимчасових споруд.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час видачі спірних паспортів прив`язки Товариству з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд" (далі - Третя особа) Позивач правомірно користувався наданими йому в оренду земельними ділянками та розміщував тимчасові споруди у відповідності до цільового використання земель і, оскільки договори оренди землі були чинними, тому паспорти прив`язки, видані Третій особі, є такими, що видані незаконно та мають бути скасовані.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Рішення суду мотивовано тим, що на час видачі Відповідачем Третій особі паспортів прив`язок №ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 та №ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 на розміщення тимчасових споруд, Позивач втратив статус орендаря земельних ділянок за відповідними договорами оренди землі у зв`язку із закінченням строків їх дії, що, в свою чергу, виключає порушення прав останнього при видачі Відповідачем зазначених паспортів прив`язок.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
6. Позивач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Суди попередніх інстанцій у рішеннях застосували норму права, а саме - частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", без урахування висновку щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №911/1136/17, від 30.01.2019 у справі №918/518/17.
8. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відносно скасування паспортів прив`язок, які були видані під час дії договору землекористування з іншою особою.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
9. Відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій, посилаючись на те, що Позивач не довів факт порушення його прав діями Відповідача щодо видачі Третій особі паспортів прив`язки ТС, а тому не доведено наявності підстав для скасування спірних паспортів.
10. Третя особа відзив на касаційну скаргу не надала, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наданих виконавчим комітетом Запорізької міської ради дозволів, Позивачем в місті Запоріжжя, по вулиці Сталеварів, 21 та Сталеварів, 30 розміщено кіоски №39а і №42а. Згідно з паспортом кіоску № 42а строк дії дозволу продовжений до 20.01.2009, а за паспортом кіоску №39а строк дії дозволу продовжений до 02.09.2010.
12. З метою розташування кіоску № 39а по вул.Сталеварів, 21 між Позивачем та Запорізькою міською радою 17.11.2010 укладено договір оренди землі, за умовами якого Позивачу в строкове платне користування передана земельна ділянка площею 0,0021га, кадастровий номер 2310100000:05:005:0100.
13. З метою розташування кіоску № 42а по вул.Сталеварів, 30 між Позивачем та Запорізькою міською радою 10.08.2009 укладено договір оренди землі, за умовами якого Позивачу в строкове платне користування передана земельна ділянка площею 0,0012 га, кадастровий номер 2310100000:05:005:0056.
Договори укладено строком на п`ять та три років відповідно (пункт 8 договорів).
Пунктом 33 договорів передбачено, що дія договорів припиняється у разі, зокрема, припинення строку, на який укладено договори.
Згідно з пунктом 34 договорів фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даних договорів оренди землі не є підставою для поновлення договорів.
14. Запорізька міська рада листом від 29.10.2015 повідомила Позивача про те, що для подальшого розгляду питання щодо поновлення договорів оренди землі з метою розташування кіосків необхідно подати до управління: договори оренди землі, додаткові угоди до договорів оренди землі, рішення про відведення земельних ділянок, витяги з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель, паспорта кіосків, довідки податкової інспекції про фактичну сплату за землю за період з 2012 по 2015 рік.
15. Запорізькою міською радою 26.09.2018 прийнято рішення №35/32 "Про припинення юридичним особам та фізичним особам-підприємцям договорів оренди землі, раніше наданих для розташування тимчасових споруд у м.Запоріжжя", яким вирішено (пункти 1.126 та 1.129) припинити юридичним особам та фізичним особам-підприємцям право оренди земельних ділянок, раніше наданих для розташування тимчасових споруд у м. Запоріжжя та передати їх до земель Запорізької міської ради, в тому числі:
- земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:005:0056) площею 0,0012 га по вул. Сталеварів, 30 для розташування кіоску № 42а; рішення Запорізької міської ради № 83/7 від 24.06.2009 вважати таким, що втратило чинність; договір оренди землі від 02.09.2009 вважати припиненим згідно з пунктом 33 договору;
- земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:005:0100) площею 0,0021 га по вул.Сталеварів, 21 для розташування кіоску № 39а; рішення Запорізької міської ради №104/269 від 06.10.2010 вважати таким, що втратило чинність; договір оренди землі від 18.11.2010 вважати припиненим згідно з пунктом 33 договору.
16. Відповідач 04.12.2017 видав Третій особі паспорт прив`язки №ТС-В-253/1477 на розташування тимчасової споруди за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 30 (паспорт дійсний до 04.12.2022) та 06.12.2017 видав паспорт прив`язки №ТС-В-252/ 1485 на розташування тимчасової споруди за адресою: м. Запоріжжя, вул.Сталеварів, 21 (паспорт дійсний до 06.12.2022).
17. Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій, врахувавши положення Законів України "Про благоустрій населених пунктів", "Про місцеве самоврядування в Україні", Про врегулювання містобудівної діяльності", Порядок розміщення тимчасових споруд на території міста Запоріжжя, яке регулюється Положенням про порядок оформлення документів на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Запоріжжі, Положенням про порядок розміщення засобів дрібнороздрібної торговельної мережі та сфери послуг у м.Запоріжжі, Положенням про порядок укладення договорів на право користування місцем для розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності та засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та сфери послуг у м. Запоріжжі та визначення розміру плати за цими договорами, які затверджені рішенням Запорізької міської ради № 52 від 25.08.2016 з подальшими змінами та доповненнями, дійшли висновку, що оскільки на час видачі Відповідачем Третій особі спірних паспортів прив`язок №ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 та №ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 на розміщення тимчасових споруд Позивач втратив статус орендаря земельних ділянок за договорами оренди землі в зв`язку із закінченням строків дії таких договорів (строк дії договору від 17.11.2010 закінчився 18.11.2015, а договору від 10.08.2009 закінчився 02.09.2012), це виключає порушення прав Позивача при видачі Відповідачем Третій особі зазначених паспортів прив`язок.
18. При цьому, суди зазначили, що посилання Позивача на продовження користування ним земельними ділянками після закінчення строків дії договорів оренди землі, сплату орендної плати та відсутність протягом одного місяця після закінчення дії договорів оренди землі заперечень Запорізької міської ради щодо поновлення договорів, не свідчить про продовження строків дії вказаних договорів за відсутності укладених додаткових угод про продовження строків дії договорів, що є обов`язковим в силу імперативних приписів частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
19. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Позивач оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
20. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
22. Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
22.1. Питання права касаційного оскарження врегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
22.2. Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").
23. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18).
24. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3).
25. У поданій касаційній скарзі Позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що суди попередніх інстанцій у рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №911/1136/17, від 30.01.2019 у справі №918/518/17. Зокрема, скаржник посилається на те, що суди зазначають про фактичне припинення договірних правовідносин між Позивачем та Запорізькою міською радою щодо оренди земельних ділянок за договорами від 18.11.2010 та 02.09.2009. Проте, такий висновок спростовується позицією Верховного Суду, що "частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором".