Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 754/3011/17
провадження № 51-3456км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н. Д.
прокурора Гошовської Ю. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Ігнатенко Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 15 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само, раніше судимого, востаннє: за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць без конфіскації майна, 27 листопада 2013 року на підставі ст. 81 КК умовно-достроково звільнено від відбування призначеного покарання на строк 2 роки 3 місяці 17 днів,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.2 ст.185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду міста Києва від 15 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч. 2 ст.190, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.2 ст.185 КК, та призначено йому покарання:
- за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст.190 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч.2 ст.186 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч.2 ст.187 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч.2 ст.185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки .
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення більш суворого покарання менш суворим остаточно за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання, призначеного за цим вироком, приєднано частину невідбутого покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року, та остаточно призначено за цим вироком покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
Згідно з вироком, 02 січня 2015 року приблизно о 16 год 30 хв ОСОБА_1, перебуваючи у магазині "Bershka"(м. Київ, пр. Ватутіна, 2-Т), маючи умисел на повторне заволодіння чужим майном, намагався таємно викрасти куртку вартістю 270 грн 41 коп, яка належала ТОВ "Бершка Україна", але був затриманий працівниками служби охорони, у зв`язку з чим кримінальне правопорушення не було закінчене з обставин, що не залежали від його волі.
Крім того, 06 квітня 2016 року приблизно о 16 год 10 хв ОСОБА_1, перебуваючи неподалік магазину "АТБ" (м. Київ, вул. Сабурова,3), діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів шляхом обману, застосованого до неповнолітнього ОСОБА_2, у чиєму розпорядженні знаходилося майно у момент вчинення протиправних дій, заволодів велосипедом "Ardis silver bike 500", який належав потерпілому ОСОБА_3, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 3600 грн.
Крім того, 09 липня 2016 року приблизно о 18 год 45 хв ОСОБА_1, перебуваючи на території ринку, розташованого неподалік будинку № 26 по пр. Маяковського в м. Києві, та будучи особою, яка раніше вчинила розбій, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, погрожуючи предметом, схожим на пістолет, який він заздалегідь приготував з метою вчинення кримінального правопорушення, оголосив вимогу неповнолітнім потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 віддати власні мобільні телефони. Погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я неповнолітніх потерпілих, ОСОБА_1 заволодів мобільним телефоном "Samsung Galaxy Grand 2" вартістю 2200 грн., з 2 SIM-картками вартістю 50 грн кожна, що належали ОСОБА_5 та мобільним телефоном "Samsung Duos" вартістю 1000 грн., у якому була встановлена SIM-картка вартістю 50 грн, що належали ОСОБА_4, завдавши неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 2300 грн. та неповнолітньому потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 1050 грн.
Крім того, 19 листопада 2016 року приблизно о 21 год 30 хв ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні гардеробної піцерії "Інеса" (м. Київ, вул. Закревського, 21), повторно таємно викрав з сумки потерпілої ОСОБА_6 майно, що належало останній, а саме: грошові кошти у розмірі 20 грн. і мобільний телефон "ASUS Zenfone 5" вартістю 2000 грн., після чого з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився ним на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 2020 гривень.
Крім того, 20 листопада 2016 року приблизно о 19 год 30 хв ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні салону краси "Яна" (м. Київ, пр. Маяковського,77), повторно таємно викрав зі столику адміністратора чуже майно, що належало потерпілій ОСОБА_7, а саме: мобільний телефон "Nokia 200" вартістю 283 грн. 33 коп., з SIM-карткою вартістю 25 грн., мобільні телефони "Lenovo" вартістю 4000 грн. і "Nokia Lumia" вартістю 800 грн., після чого з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився ним на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 5108 грн. 33 коп.
Крім того, 27 листопада 2016 року приблизно о 02 год 10 хв ОСОБА_1, перебуваючи біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_2, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, підійшов до потерпілої ОСОБА_8, вихопив з її руки мобільний телефон "Samsung" вартістю 7000 грн та ігноруючи вимоги потерпілої зупинитися та повернути зазначене майно, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, завдавши їй матеріальну шкоду на зазначену суму.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2018 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, термін попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 29 листопада 2016 року по 20 червня 2017 року, зараховано у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність просив скасувати вирок Деснянського районного суду міста Києва від 15 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї касаційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що судом першої інстанції порушено порядок допиту потерпілих, оскільки він здійснювався з іншого приміщення, а не в залі судового засідання та не досліджено відеозапису слідчого експерименту.
Зазначив, що матеріали кримінального провадження не містять предмету, схожого на пістолет, у зв`язку з чим засуджений вважає не доведеною вину у вчиненні розбою.
Зазначає, що суд безпідставно відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК не зарахував строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 29 листопада 2016 року по 24 липня 2018 року включно.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав свою касаційну скаргу у повному обсязі і просив її задовольнити з підстав, зазначеній в ній.
Захисник Ігнатенко Л. В. вважає, що доводи викладені у касаційній скарзі її підзахисного заслуговують на увагу, порушення кримінального процесуального закону, на які він посилається, є істотними, у зв`язку з чим просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор Гошовська Ю. М. зазначила, що істотних порушень кримінального процесуального закону судами допущено не було, у зв`язку з чим вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а застосування ч. 5 ст. 72 КК в редакції, яка діяла на момент вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, можливе в стадії виконання вироку.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст.433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Відповідно до ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.