Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 522/20907/16-ц
провадження № 61-1595св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2017 року у складі судді Домусчі Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. М., Колеснікова Г. Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору позики та розписки недійсними,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору позики та розписки недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що їй стало відомо що 03 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладений договір позики, відповідно до якого останні отримали від ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 130 000 доларів США, які зобов`язалися повернути до 01 вересня 2015 року, що підтверджується розпискою.
Однак, вона як дружина ОСОБА_3 (у шлюбі з 15 жовтня 2005 року) при складанні розписки від 03 квітня 2015 року не була присутня та письмової згоди на її написання не надавала, але договір позики фактично створює обов`язки і для неї.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, та визнати недійсною розписку від 03 квітня 2015 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили з того, що необізнаність позивачки про укладений договір позики не підтверджена, і відсутність її нотаріально посвідченої згоди на укладання договору позики не є підставою для визнання його недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що укладення ОСОБА_3 договору позики без згоди іншого з подружжя суперечить вимогам частин другої та третьої статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України), оскільки такий правочин виходить за межі дрібного та побутового. ОСОБА_1 у письмовій формі не надавала згоду на укладання цього договору позики та не знала про його укладення, тому не можна вважати, що ОСОБА_3 діяв в інтересах сім`ї.
Також судами попередніх інстанцій не взято до уваги постанови Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року (провадження № 6-163цс12), від 08 червня 2016 року (провадження № 6-1103цс16).
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_5, зазначив, що ОСОБА_3 брав у борг кошти для придбання частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська аграрна група" (далі - ТОВ "Чорноморська аграрна група"), а договір купівлі-продажу корпоративних прав, укладений між ТОВ "Чорноморська аграрна група" та ОСОБА_3 , укладався за письмовою згодою ОСОБА_1, тому твердження останньої про необізнаність укладення договору позики суперечить обставинам справи.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року і витребувано із Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/20907/16-ц.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи
03 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до якого останні отримали від ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 130 000 доларів США, які зобов`язалися повернути до 01 вересня 2015 року, що підтверджується розпискою.
Також 03 квітня 2015 року ОСОБА_3 придбав частку в статутному капіталі ТОВ "Чорноморська аграрна група", що підтверджується договором купівлі-продажу статутного капіталу, укладеним між ТОВ "Чорноморська аграрна група" та ОСОБА_3, цей договірукладено за письмової згоди ОСОБА_1, про що міститься відмітка у пункті 7 цього договору.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.