Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 637/1024/18
провадження № 61-16122св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Шевченківський районний суд Харківської області, Апеляційний суд Харківської області, Державна казначейська служба України,
третя особа - Вища рада правосуддя,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року у складі судді Городецького Д. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Шевченківського районного суду Харківської області, Апеляційного суду Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання позивачів жертвами порушення Європейської Конвенції з прав людини та компенсації порушених прав,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Шевченківського районного суду Харківської області, Апеляційного суду Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання позивачів жертвами порушення Європейської Конвенції з прав людини та компенсації порушених прав.
Уточнена позовна заява мотивована тим, що 17 березня 2004 року вони звернулися до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої залиттям належної їм квартири. Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 19 березня 2004 року їхню позовну заяву залишено без руху, а в подальшому ухвалою цього ж суду від 07 травня 2004 року позовна заява визнана неподаною та повернута позивачам.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду Харківської області від 07 травня 2004 року скасовано, матеріали справи повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24 травня 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року відхилено, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року залишено без змін.
Проте, після повернення до Шевченківського районного суду Харківської області справа знищена працівниками канцелярії і до цього часу не розглянута. У обліково-статистичній картці на цивільну справу результат розгляду справи зазначено - "закрито провадження у справі". Вказані обставини стали відомі позивачам лише у 2012 році з відповіді Вищої ради юстиції України.
Позивачі вважають, що неправомірними діями відповідачів їм були завдані суттєві душевні страждання у зв`язку з порушенням права на справедливий суд.
Ураховуючи викладене, позивачі просили визнати факт порушення Шевченківським районним судом м. Харкова та Апеляційним судом Харківської області права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист основних свобод та прав людини 1950 року (далі - Конвенція), зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету на відшкодування їм моральної шкоди у розмірі 4 000 000 грн кожному, завдану незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю судових органів, та постановити окрему ухвалу до відповідних органів про притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року провадження у справі закрито.
Суд першої інстанції виходив із того, що є судове рішення, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просили скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що у справі, рішення суду в якій набрало законної сили, та у справі, яка розглядається, суб`єктний склад сторін, предмет та підстави позовів не є тотожними. Також ними було додатково обґрунтовано позов про відшкодування моральної шкоди більшим строком порушення їх прав.
Крім того, апеляційним судом помилково розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначну.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від Апеляційний суд Харківської області зазначив, що вимоги позивачів про стягнення відшкодування моральної шкоди та встановлення факту порушення права на справедливий суд неодноразово були предметом судового розгляду, і позивачам про це достеменно відомо.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року і витребувано із Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 637/1024/18.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.