Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 367/1260/19
провадження № 61-22949 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
представник відповідача - адвокат Куценко Олексій Володимирович;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 вересня 2019 року у складі судді Оладько С. І. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П. Мурашка С. І., Дьомич Л. М., Єгорової С. М., за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у зазначеному складі,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року у справі № 367/7401/14-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року, стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") на його користь за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN01000705891445 (вклад "Депозит VІР") суму вкладу - 511 752,38 грн, проценти за договором - 352 092,55 грн, пеню - 10 000 грн, 3 % річних - 5 449,40 грн; за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN01000705891376 (вклад "Депозит VІР") суму вкладу - 406 257,10 грн, проценти - 86 950,15 грн, пеню - 8 000 грн, 3 % річних - 3 061,75 грн, інфляційні - 25 644,15 грн. Загальна сума стягнення складає 1 409 207,48 грн.
На виконання рішення апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року видано виконавчий лист № 367/7401/14-ц від 13 січня 2017 року. Станом на час звернення до суду з позовом вказане судове рішення не виконано. Тому у нього виникло право вимагати сплати банком відсотків за користування грошовими коштами за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року, пені відповідно до статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 (Вклад "Депозит VІР") у гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, проценти за депозитним вкладом за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 10 602,73 дол. США, пеню згідно зі статтею 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 929 400 дол. США, 3 % річних за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 2 546,30 дол. США; за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN01000705891376 (Вклад "Депозит VІР") проценти за депозитним вкладом за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 310 135,55 грн, пеню згідно зі статтею 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 18 878 767,43 грн, інфляційні нарахування за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 363 193,83 грн, 3 % річних за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 51 722,65 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 вересня 2019 року, з урахуванням ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 25 вересня 2019 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 : за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 проценти за користування грошовими коштами у сумі 10 602,73 доларів США, пеню відповідно до вимог частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у сумі 5 481 570 грн та відповідно до статті 625 ЦК України 3 % річних у сумі 1 800 доларів США; за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891376 проценти за користування грошовими коштами у сумі 310 135,55 грн, пеню відповідно до вимог частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у сумі 4 448 515,24 грн та відповідно до статті 625 ЦК України інфляційні втрати у сумі 165 346,63 грн, 3 % річних у сумі 36 563,13 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позовних вимог-відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки рішення апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року про стягнення сум вкладів та нарахувань по них не виконано, грошові кошти за депозитними рахунками від 18 травня 2009 року ОСОБА_1 банком не повернуто, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення із відповідача процентів за користування грошовими коштами за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 10 602,73 дол. США за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 (виходячи із 12,5 % річних, встановлених договором) та у сумі 310 135,55 грн за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891376 (виходячи із 18 % річних, встановлених договором). Судом враховано, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що грошові кошти, належні позивачу за зазначеними депозитними рахунками, були перераховані відповідачем на поточний рахунок, тому вважав, що спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 1061 ЦК України.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", суд першої інстанції виходив з того, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у межах річного строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем: за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 у сумі 219 000 дол. США, яка на день розгляду справи становила 5 481 570 грн, та за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891376 - 4 448 515,24 грн. Розмір стягнутої судом пені відповідає розрахунку, наданого позивачем, який стороною відповідача не спростовано.
Крім того, ураховуючи те, що банком заявлено про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування 3 % річних та інфляційного збільшення боргу підлягає стягненню за період три роки до дати звернення до суду, а саме: за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 підлягає стягненню 3 % річних у сумі 1 800 дол. США, за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891376 - інфляційні втрати у сумі 165 346,63 грн та 3% річних в сумі 36 563,13 грн, що також узгоджується з наданим позивачем розрахунком, який стороною відповідача не спростовано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 процентів за користування грошовими коштами за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 та договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891376 змінено, стягнуто за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 проценти за користування грошовими коштами в розмірі 495,06 доларів США за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року; за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891376 проценти за користування грошовими коштами в розмірі 10 056,35 грн за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року.
В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року, у справі № 367/7401/14-ц про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошових коштів, переданих банку в рамках депозитних договорів від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 та № SAMDN1000705891376, встановлено, зокрема, що на підставі поданих ОСОБА_1 до банку заяв від 27 серпня 2014 року вказані депозитні договори були припинені (розірвані). Отже, після припинення дії депозитних договорів припинили дію й усі їх положення, у тому числі, й щодо встановлення розміру відсотків, які сплачуються банком на користь вкладника. Тому є помилковими висновки суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень статті 1061 ЦК України. Разом з тим, ураховуючи те, що стягнуті за рішенням суду кошти позивачу фактично виплачені не були і мають обліковуватися на відповідному банківському рахунку, на них у відповідності до положень статті 1070 ЦК України мають бути нараховані проценти, встановлені для рахунку "до запитання". Таким чином, ураховуючи розмір відповідних процентів, встановлених в банку відповідача, з останнього на користь позивача за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року підлягають стягненню проценти з суми заборгованості за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 у розмірі 495,06 доларів США, за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891376 - 10 056,35 грн, розмір стягнення яких відповідає наданому банком розрахунку.
Підстав для зменшення розміру пені у відповідності до вимог частини третьої статті 551 ЦК України судом апеляційної інстанції не встановлено. Суд виходив з того, що для зменшення розміру пені, окрім значення перевищення її розміру над розміром спричинених особі збитків, має бути встановлена й наявність ряду інших істотних обставин, одночасне існування яких дозволило б суду застосувати вищевказану норму. Такими істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін у зобов`язанні, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання. Разом з тим, жодного належного підтвердження обставин, які б давали підстави для зменшення розміру пені, відповідачем до суду не надано. Також судом враховано, що протягом трьох років з часу ухвалення рішення про стягнення на користь позивача коштів з відповідача ступень його виконання складає 0 %, що підтвердили обидві сторони в ході розгляду справи. Відрізняється і майновий стан сторін у справі, оскільки позивач є менш захищеною та більш слабкою стороною у даних правовідносинах. При цьому відповідачем не надано до суду ані доказів свого незадовільного майнового стану банку, ані доказів застосування певних процедур для покращення такого його стану (тимчасова адміністрація, санація, тощо).
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних у відповідності до вимог статті 625 ЦК України, зазнававши, що судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пені у відповідності до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", й ухвалити нове рішення у цій частині про стягнення з відповідача на користь позивача за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 пені у сумі 495,06 доларів США, за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891376 пені у сумі 10 056,35 грн. В іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення змінити, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2019 року касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 367/1260/19 із Ірпінського міського суду Київської області.
Зупинено виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 вересня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи АТ КБ "ПриватБанк", яке подало касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що сума пені, стягнутої з відповідача на користь позивача у відповідності до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", значно перевищує розмір заборгованості за основним зобов`язанням (розмір неповернутих депозитних вкладів 20 000 дол. США та 406 257,10 грн), що не відповідає принципу розумності, справедливості та пропорційності, а також засадам цивільного судочинства.
Суди попередніх інстанцій не врахували доводи відповідача про зменшення розміру пені, безпідставно не застосували вимоги частини третьої статті 551 ЦК України до позовних вимог про стягненя пені. Вважало, що сума пені має бути зменшена до розміру процентів, стягнутих по кожному договору банківського вкладу судом апеляційної інстанції, тобто, до 495,06 дол. США та 10 056,35 грн відповідно.
Доводи ОСОБА_1, який подав касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин норм Глави 72 та статті 1070 ЦК України. Ураховуючи те, що між сторонами відсутні договори банківського рахунку, договір вкладу на вимогу не укладався, жодні дії на перерахування, повернення, переведення чи будь-які інші дії щодо коштів позивача після їх внесення до банку не вчинялися, то при вирішенні цього спору мають бути застосовані норми прямої дії, передбачені статтею 1061 ЦК України. Вважав, що правомірним та обґрунтованим є стягнення з відповідача на його користь процентів за договорами вкладу від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 та № SAMDN1000705891376 за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 10 602,73 дол. США та 310 135,55 грн відповідно. Вказував, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу, а за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, тому з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті інфляційні нарахування за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року у сумі 363 193,83 грн, а також 3 % річних за вказаними договорами у сумі 2 546,30 дол. США та 51 722,65 грн відповідно. Разом з тим, судами попередніх інстанцій правомірно застосовано вимоги частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" в частині стягнення пені у сумі 5 481 570 грн, еквівалентній 219 000 дол. США, та 4 448 515,24 грн.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", у якому зазначено, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо суми стягнутої пені у відповідності до вимог частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" є правильними, підтвердженими наявними у справі доказами, яким суди попередніх інстанцій дали належну правову оцінку. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави для зменшення розміру пені у відповідності до вимог статті 551 ЦК України. Доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві, поданому АТ КБ "ПриватБанк" у березні 2020 року до Верховного Суду, зазначено, що судове рішення апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами є законним та обґрунтованим, ухвалене без будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року у справі № 367/7401/14-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року, стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN01000705891445 (вклад "Депозит VІР") суму вкладу - 511 752,38 грн, проценти за договором - 352 092,55 грн, пеню - 10 000 грн, 3 % річних - 5 449,40 грн; за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN01000705891376 (вклад "Депозит VІР") суму вкладу - 406 257,10 грн, проценти - 86 950,15 грн, пеню - 8 000 грн, 3 % річних - 3 061,75 грн, інфляційні - 25 644,15 грн. Загальна сума стягнення складає 1 409 207,48 грн (а. с. 6-11, 107-115). Розрахунок процентів, 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до вимог статті 625 ЦК України, які підлягали виплаті позивачу, судом здійснено станом на 18 листопада 2014 року. Під час розгляду справи судом також встановлено, що 27 серпня 2014 року позивач звертався до банку із заявою про припинення (розірвання) вказаних договорів депозитного вкладу.
На виконання рішення апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року видано виконавчий лист № 367/7401/14-ц від 13 січня 2017 року.
Станом на час розгляду справи рішення апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року не виконано, що підтвердили сторони у справі.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 (Вклад "Депозит VІР") у гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, проценти за депозитним вкладом за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 10 602,73 дол. США, пеню згідно зі статтею 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 929 400 дол. США, 3 % річних за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 2 546,30 дол. США; за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN01000705891376 (Вклад "Депозит VІР") проценти за депозитним вкладом за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 310 135,55 грн, пеню згідно зі статтею 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 18 878 767,43 грн, інфляційні нарахування за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 363 193,83 грн, 3 % річних за період з 18 листопада 2014 року по 14 лютого 2019 року в сумі 51 722,65 грн.
У поясненнях до позову ОСОБА_1 зазначав, що стягненню з відповідача підлягає пеня згідно зі статтею 10 Закону України "Про захист прав споживачів" в межах суми за один рік, що передував поданню позову, а саме до 14 лютого 2019 року: за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 у сумі 219 000 дол. США, та за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891376 - 4 448 515,24 грн, з наданням відповідного розрахунку (а. с. 65-72).
Крім того, у поясненнях до позову (а. с. 96-98) позивачем надано розрахунок інфляційних нарахувань у розмірі 165 346,63 грн та 3 % річних за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891445 у сумі 1 800 дол. США, за договором від 18 травня 2009 року № SAMDN1000705891376 у сумі 36 563,13 грн - у межах строку загальної позовної давності (3 роки), що передували поданню позову 14 лютого 2019 року.
Відповідно до наказу від 05 січня 2004 року за підписом голови правління банку встановлена відсоткова ставка по вкладам "на вимогу" в розмірі 1 % річних (а. с. 63).
Відповідно до витягу з протоколу комітету управління активами і пасивами банку від 25 квітня 2017 року з 04 травня 2017 року змінено відсоткові ставки по депозитах фізичних осіб в національній валюті - рахунок "до запитання" - у розмірі 0,01 % (а. с. 64).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.