Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 2-2957/06
провадження № 61-39830св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року у складі судді Сороки О. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною скаргою, в якій просив:
1. визнати бездіяльність державного виконавця Погорілого Р.С. у питаннях виконання обов`язку доведення постанови про відновлення виконавчого провадження до стягувача та обов`язку щодо виконання судового рішення від 30 липня 2008 року незадовільною;
2. зобов`язати державного виконавця направити стягувачу копію постанови про відновлення виконавчого провадження № 25829695, на виконання вимог статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" протягом 10 днів з дня оголошення рішення по цій справі, в спосіб, що забезпечує її обов`язкове доведення до стягувача і буде мати належне підтвердження в матеріалах справи виконавчого провадження;
3. зобов`язати державного виконавця виконати судове рішення від 30 липня 2008 року у двомісячний строк з дня проголошення судового рішення по цій скарзі, а у разі, якщо відсутні поважні причини невиконання судового рішення, у зв`язку з недотриманням державним виконавцем встановленого строку виконання за частиною другою статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", з дати відновлення виконавчого провадження;
4. Винести окрему ухвалу на адресу вищого органу ДВС та правоохоронних органів через існування ознак кримінального правопорушення за статтею 382 КК України.
Скарга мотивована тим, що 16 лютого 2017 року в судовому засіданні під час розгляду справи № 4-с/183/57/16 йому стало відомо, що у виконавчому провадженні № 25829695, яке перебувало на стадії закінченого виконавчого провадження, було відновлене виконавче провадження постановою державного виконавця від 01 лютого 2017 року. Така постанова була винесена державним виконавцем на виконання відповідних ухвал Апеляційного суду Дніпропетровської області. Пізніше інформація про відновлення виконавчого провадження знайшла своє підтвердження у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень. Між тим, державним виконавцем постанова про відновлення виконавчого провадження з моменту його відновлення і до подачі цієї скарги на адресу заявника, у спосіб, передбачений частиною першою статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" не надсилалася і ним не отримувалася, не зважаючи на обов`язок державного виконавця довести її до сторін. Саме по собі направлення та реєстрація вихідного документу не підтверджують факт відправлення цього документу стороні виконавчого провадження. Маючи статус стягувача у виконавчому провадженні, скаржник вважає себе обмеженим у процесуальних правах, перебуває у стані процесуального невідання стосовно змісту постанови, в зв`язку з чим штучно позбавлений права на оскарження цієї постанови або надання заяви про усунення в ній помилок чи виправлення описок.
Також, державний виконавець у рамках відновленого виконавчого провадження № 25829695 повинен виконати вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та вимоги Закону України "Про гарантії держави щодо виконання
судових рішень".
Невжиття державним виконавцем заходів передбачених законами та його відверта бездіяльність з примусового виконання судового рішення без поважних причин, а також безпідставне закриття виконавчого провадження, свідчать про наявність в його діях кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого статтею 382 КК України.
Також ОСОБА_1 у своїй скарзі наполягав на тому, що саме суд зобов`язаний винести окрему ухвалу, в зв`язку з наявними фактами порушень законів, які є очевидними, а відмова суду у винесенні окремої ухвали може означати, що суд не застосував норму права, яку належить застосувати при розгляді питання винесення окремої ухвали, а також не керується нормативно-правовими актами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верхового Суду України. Питання винесення окремої ухвали є обов`язком суду, а не його правом, власний розсуд у цій ситуації не може бути застосований судом.
ОСОБА_1 просив скаргу задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 27 жовтня 2017 року у задоволенні скарги відмовив.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що стягувачем не наведено достатніх даних про те, що бездіяльність державного виконавця щодо не доведення до відома постанови про відновлення виконавчого провадження у спосіб передбачений статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження", що діяла до 05 жовтня 2016 року, призвела до порушення прав чи свобод заявника, який оскаржує бездіяльність.
Державний виконавець, який зобов`язує боржника виконати рішення, в тому числі в частині заміни системи опалення та проведення ремонту житлових та не житлових приміщень, позбавлений можливості вжити заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", на яких наполягає ОСОБА_1, оскільки за своїм змістом рішення суду, яке знаходиться на виконанні, не містить формулювання встановлення іншої системи опалення в окремо визначеній квартирі, ніж та, яка була встановлена на момент винесення рішення судом.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Дніпропетровської області постановою від 31 травня 2018 року ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що ухвала суду законна,
обґрунтована, відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням вимог процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 02 липня 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
З огляду на зміст постанови апеляційного суду та ухвали суду першої інстанції безпідставне тривале невиконання судових рішень це норма.
Державний виконавець з 2013 року до моменту його звернення у 2017 році до суду першої інстанції зі скаргою не вжив заходів з вирішення питання встановлення або зміни порядку і способу виконання судового зобов`язання.
Суди при розгляді справи неповністю з`ясували всі обставини справи, не витребували матеріали виконавчого провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
22 лютого 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
14 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду № 1077/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та призначено справу судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2008 року, ухваленим у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини Т0320 ( 194-й понтонно-мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту), третя особа: Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика", про зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано військову частину Т0320 (194-й понтонно-мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту) провести ремонт житлового та нежитлових приміщень, а також заміну санітарно-технічного обладнання, системи опалення та водопостачальних труб квартири АДРЕСА_1 та провести перерахунок оплати за фактично надані комунальні послуги. Стягнуто із військової частини Т0320 (194-й понтонно-мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту) на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, та на користь держави судовий збір у розмірі 17 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. В іншій частині в задоволення позову відмовлено.
01 лютого 2017 року державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Погорілим Р. С., на виконання ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про визнання незаконною постанови державного виконавця органу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції від 29 грудня 2015 року про закінчення виконавчого провадження, відновлене виконавче провадження № 25829695.
Копію постанови про відновлення виконавчого провадження стягувачу було вручено державним виконавцем в ході судового розгляду цієї скарги, а саме 02 жовтня 2017 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.