Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 500/6307/15-ц
провадження № 61-10411св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відновлення права власності на вимощення будинку,
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2017 року у складі судді Грубіян Л. І. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, який уточнили в процесі розгляду справи та просили: відновити право власності на вимощення будинку шляхом зобов`язання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 збудувати нове вимощення будівлі АДРЕСА_4 загальною площею 12 кв. м та зварити і зафарбувати частину металевого паркану довжиною 45 см на попереднє місце; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що вони проживають у житловому будинку АДРЕСА_2 . По сусідству з ним у житловому будинку АДРЕСА_3 за вказаною вище адресою проживають ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . У серпні 2010 року відповідачі звернулися до них з проханням підписати погоджувальні документи, необхідні для приватизації ділянки, проте були виявлені невідповідності в їхніх документах на земельну ділянку реальному стану та документам, які є у позивачів. 22 вересня 2011 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 незаконно, самовільно заволоділи частиною вимощення їх будинку, а саме, за допомогою бригади будівельників збудували новий паркан на вимощення будинку, зруйнували частину вимощення для встановлення стовпів, привласнивши частину вимощення, залишивши проміжок між парканом та стіною будинку 35 см, чим унеможливив обслуговування будинку. Також відповідачі вирізали частину металевого паркану довжиною 45 см, який необхідно заварити на місце та зафарбувати, що потребує послуг зварювальника як спеціаліста зі своїм зварювальним апаратом. Для відновлення функції вимощення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повинні встановити нове вимощення після переносу паркану загальною площею 12 кв. м. Для відновлення права власності та прийняття законного і обґрунтованого рішення ними була оплачена експертиза у розмірі 1 500 грн, які вони просили стягнути з відповідачів на свою користь.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4, заперечуючи проти позову, посилалися на те, що надана позивачами ксерокопія технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_2 містить план земельної ділянки та індивідуального житлового будинку, виготовлений в 2010 році, який суттєво відрізняється від наданих для огляду архівних справ міжміського бюро технічної інвентаризації міста Ізмаїла, згідно з якими договори забудівлі домоволодінь АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 однотипні та мають пряму лінію забудови житлових будівель відносно лінії розмежування між ділянками АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4 на момент укладання договору забудови обох ділянок. Однак, в наданих позивачами суду копіях технічного паспорту, лінія забудови та лінія розмежування ділянок змінені. Підстави для зміни договору забудови домоволодіння АДРЕСА_2 в наданих міжміським бюро технічної інвентаризації матеріалах відсутні. Отже є підстави вважати, що позивачі по справі самовільно змінили план забудови свого будинку, таким чином зменшили розмір між стіною будинку та лінією розмежування між ділянками АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2. Крім того, посилання позивачів на ДБН 360-92 безпідставні, так як договори забудови домоволодінь АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 укладено в 1981 році, а на той час існували інші ДБН, які напевне, були враховані Ізмаїльським міським виконавчим комітетом при укладанні договорів забудови вказаних домоволодінь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 05 липня 2017 року відмовив у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 15 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову про встановлення меж земельних ділянок. Тверда межа між спірними земельними ділянками не встановлена, а тому позивачами не доведено чи порушувалася вона ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому суд виходив з того, що оскільки відсутні докази (акти, обстеження, висновки), що саме відповідачами зруйноване вимощення будинку, тому немає підстав для зобов`язання відповідачів збудувати нове вимощення площею 12 кв. м, зварити і зафарбувати частину (45 см) металевого паркану будівлі АДРЕСА_2 . У цій справі не призначалася і не проводилася будь-яка експертиза, тому відсутні підстави для стягнення вказаних в уточненій позовній заяві сум.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд Одеської області постановою від 14 грудня 2017 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2017 року залишив без змін.
Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У січні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року і передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що в матеріалах справи наявне адміністративне провадження, яке є доказом існування межі між садибами позивачів та відповідачів на протязі 1983-2011 років. Цей факт також підтверджується постановою Ізмаїльського МВ УМВС України від 25 вересня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи, якій судами не було надано належної оцінки. Також суди не врахували постанови Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 31 жовтня 2017 року про закінчення виконавчого провадження. Апеляційний суд не перевірив доводи позивачів щодо предмета позову.
У серпні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи наведені в касаційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. Крім того зазначили, що суди правильно встановили факт самозахвату позивачами 150 кв. м земельної ділянки та зміни її геометричної конфігурації.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 серпня 2018 року справа № 500/6307/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року № 1023/0/226-20, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів.
Фактичні обставини
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить житловий будинок АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 02 грудня 2010 року серії НОМЕР_1, виданим виконавчим комітетом Ізмаїльської сільської ради.
Згідно з технічним паспортом від 26 серпня 2010 року розмір земельної ділянки під будинком АДРЕСА_2, що розташований за вищевказаною адресою складає 750 кв. м, а відомості щодо приватизації земельної ділянки відсутні.
З довідки Комунального підприємства "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 16 червня 2017 року № 831 встановлено, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_3 власниками житлового будинку з надвірними спорудами є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору забудови від 20 травня 1981 року. Згідно із зазначеним договором забудови та плану відводу відводилася земельна ділянка для будівництва індивідуального житлового будинку площею 600 кв. м. Станом на останню технічну інвентаризацію від 30 листопада 1997 року загальна площа земельної ділянки складає 631 кв. м, крім того, об`єкти самочинного будівництва відсутні. Правовстановлюючі документи в матеріалах справи відсутні.
З матеріалів інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості, що розташований по АДРЕСА_2 встановлено, що власниками житлового будинку з надвірними спорудами є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Згідно з договором забудови земельної ділянки АДРЕСА_2 від 15 червня 1981 року та плану відводу відводилася земельна ділянка для будівництва індивідуального житлового будинку площею 600 кв. м. Станом на останню технічну інвентаризацію від 26 серпня 2010 року загальна площа земельної ділянки складає 750 кв. м, самозахват становить - 150 кв. м, крім того, вказана земельна ділянка змінила свою геометричну конфігурацію між сусідньою земельною ділянкою по АДРЕСА_3 .
Тверда межа між спірними земельними ділянками відповідно до вимог статей 103, 106, 107, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не встановлена.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 15 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року в справі № 500/5291/13-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Ізмаїльська міська рада Одеської області, відділ Держземагенства у місті Ізмаїл Одеської області, про встановлення меж земельних ділянок, позивачам відмовлено в задоволенні позову про встановлення меж земельних ділянок.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".