ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №524/3945/17
адміністративне провадження №К/9901/37407/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №524/3945/17
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука від 26 вересня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Нестеренка С.Г.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Русанової В.Б., суддів: Бартош Н.С., Курило Л.В.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Кременчуцької міської ради Полтавської області, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та перебування в стані вимушеного прогулу на суму 78588 грн. за період з 09 грудня 2016 року по дату винесення рішення судом та моральну шкоду у сумі 100000 грн.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
2. ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради або іншій рівноцінній посаді згідно постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 524/3957/16-а, яка набрала законної сили.
2.1. Вказана постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року в частині поновлення позивача на посаді не виконана.
2.2. Враховуючи не виконання судового рішення в частині поновлення на посаді позивач звернувся до суду з позовом про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, починаючи з 09 грудня 2016 року по день постановлення рішення
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 26 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, позов задоволено частково.
3.1. Стягнуто з Виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 10 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року в сумі 83685,60 грн.
3.2. Стягнуто з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь Державного бюджету України судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 836,86 грн. за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради.
3.3. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині вимог.
3.4. Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обґрунтованості та правомірності позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
IV. Касаційне оскарження
4. У касаційній скарзі Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
4.1. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що законодавством визначено кінцеву стадію судового провадження саме з виконанням судового рішення органами державної виконавчої служби. В даному випадку затримка виконання рішення може бути тільки тоді, коли наявне волевиявлення робітника з одного боку, яке проявляється у пред`явленні виконавчого документа до виконання, та небажання виконання рішення з боку власника або уповноваженої особи, які повинні виконати рішення суду.
5. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
6. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
9. У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
10. Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
11. За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
12. Положеннями статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
13. Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
14. Згідно з частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
15. При цьому, пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
16. Положеннями частини четвертої статті 257 КАС України встановлено що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
17. Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.