ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №826/14104/14
адміністративне провадження №К/9901/9562/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 (суддя Огурцов О.П.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 (Головуючий суддя Карпушова О.В., судді: Епель О.В., Кобаль М.І.)
у справі № 826/14104/14
за позовом Приватного акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Корпорація Укржилбуд" (далі - позивач, ПАТ "Корпорація Укржилбуд") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0002182204 та № 0002172204.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0002182204. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем до складу витрат за 2013 рік, без надання до перевірки документів, віднесено суму повернутої фінансової позики та безпідставно віднесено проценти по договорам кредиту до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування. Крім того, в ході перевірки було встановлено, що ПАТ "Корпорація "Укржилбуд" до складу рядка 06 Декларації "Інші витрати" за 20123 рік без надання до перевірки документів віднесено суму фінансової позики у розмірі 10 770 044 грн.
Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги відповідача заперечує, просив касаційну скаргу залишити без задоволення та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0002172204.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалися, касаційна скарга до суду не подавалася.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.03.2014 по 24.03.2014 (термін проведення перевірки продовжувався з 25.03.2014 по 31.03.2014 на підставі наказу від 24.03.2014 № 492), на підставі направлень від 11.03.2014 № 390/26-57-22-04-10П, № 389/26-57-22-01-10П, № 386/26-57-22-04-10П, № 388/26-57-22-04-10П, № 387/26-57-22-04-10П, від 14.03.2014 №430/26-57-22-04-10П, № 430/26-57-22-04-10П, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статтею 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ПАТ " Корпорація "Укржилбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 07.04.2014 № 143/26-57-22-04-10/22931511 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог, зокрема, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.11 статті 146, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 75 445 568,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 1 016 668,00 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем 21.05.2014 були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0002182204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 270 835, 00 грн, у тому числі за основним платежем 1 016 668 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 254 167,00 грн. та № 0002172204, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 75 445 568,00 грн.
04.06.2014 Приватним акціонерним товариством "Корпорація "Укржилбуд" до Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві на вказані податкові повідомлення - рішення була подана скарга, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 6933/10/26-15-10-06-15 від 31.07.2014, яким податкове повідомлення - рішення № 0002172204 від 21.05.2014 скасоване на суму 10 966 637,00 грн та податкове повідомлення - рішення № 0002182204 від 21.05.2014 залишено без змін.
Колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині, виходячи з такого.
Так в своїй касаційній скарзі податковий орган вказує, що позивачем до складу витрат безпідставно віднесено проценти по договорам кредиту у розмірі 24 991 321,59 грн, що призвело до завищення позивачем витрат.
Разом з тим з рішень судів попередніх інстанцій не вбачається склад якого податкового правопорушення слугував підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Вказаним обставинам судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки.
Суд першої інстанції в своєму рішенні обмежився посиланням на те, що позивачем обґрунтувань на підтвердження факту використання кредитних коштів відсотки за якими у розмірі 24 991 321,59 грн були включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження відповідного факту та зазначено про причини неможливості їх надання. Отже суд дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження факту використання позивачем кредитних коштів, відсотки за якими у розмірі 24 991 321,59 грн були включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а отже і доказів на підтвердження факту наявності у позивача правових підстав для включення вказаної суми до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування не надано.
За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, колегія суддів не може прийди до висновку щодо наявності в діях позивача складу податкового правопорушення та правомірності чи протиправності донарахування позивачу вказаних грошових зобов`язань.
Разом з тим, з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0002182204 вбачається, що підставою для донарахування вказаного грошового зобов`язання стали положення пункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України. Вказані положення надають право на включення до складу інших витрат фінансових витрат, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Однак, вказаному епізоду судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір фінансової позики б/н від 10.10.2008, відповідного до якого позивачу були надані у власність грошові кошти в розмірі 30 000 000,00 грн., які позивач повинен повернути до 10.10.2015, відповідно до умов зазначеного договору позика є безпроцентною.
Згідно декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік в рядку 01.6 - "інших доходи, крім визначених у 01.1-01.5" відображено суму у розмірі 44 175 461, до складу якої, як вбачається з оборотно - сальдової відомості по рахунку: ВД включено суму у розмірі 30 000 000грн. за договором укладеним з ОСОБА_1 .